[0:00]Вітаю, мене звати Яна Волкова, ви на каналі Менеджмент та управління. Курс Основи менеджменту. Сьогодні ми будемо розглядати дуже важливу тему, як для менеджменту, яка називається Управлінські рішення. Це наша 12-та тема. А поки що не забудьте підписатися на мій канал, поставити лайк, залишити вогник у коментарях. А ми тим часом розпочинаємо. Тема Управлінські рішення. Прийняття управлінських рішень — це визначальний процес управлінської діяльності. Оскільки він формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняттям управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії та досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийняття рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та налагоджену роботу всього організаційного механізму. Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення. Що ж таке управлінське рішення? Управлінське рішення — це результат альтернативних формалізації методів менеджменту, на основі якої керуюча система безпосередньо впливає на керовану. Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань, дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління. Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв'язку надходять з керованої системи в керуючу, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарської діяльності, надання послуг, отримання відповідальних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів. Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу і процесів або проблем виробничо-господарською, збутовою, фінансовою та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі цієї організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов'язаних з економією матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, отримання оптимального прибутку. Далі зупинимось більш детально на класифікацію управлінських рішень та умов прийняття управлінських рішень. Отже, управлінські рішення класифікують за такими ознаками. Перше - За сферою охоплення. Вони бувають загальні рішення, тобто ті, що стосуються всієї організації, часткові рішення, які стосуються підрозділів служб. друге - за тривалістю дії. Поділяються управлінські рішення на перспективні рішення, тобто вони реалізуються протягом тривалого терміну. Поточні рішення - вони реалізуються у короткостроковому періоді для забезпечення поточної роботи організації. Третє - за рівнем прийняття. Бувають рішення на вищому рівні управління, рішення на середньому рівні управління та рішення на нижчому рівні управління. У свою чергу, вони називаються інституційні, управлінські та технічні. Четверте - за особливостями вирішення організацією завдань. Прийняття управлінських рішень буває організаційні запрограмовані рішення. Це такі рішення, які характеризуються незначною кількістю альтернатив. Приймається періодично у стандартних ситуаціях. Наступне - організаційні не спрограмовані рішення. Вони, як правило, спричинені новими факторами та ситуаціями. Такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, досконалення структури управління, методів мотивації тощо. Та компромісні рішення. Це такі, які покликані врівноважувати протиріччя. П'яте - класифікують управлінські рішення за способом обґрунтування. Вони бувають такі: інтуїтивні рішення, тобто вони ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера. Наступне - це рішення, які ґрунтуються на судженнях, на думках, міркуваннях та висновках. Наступне - це раціональні рішення. Вони мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси. Здебільшого бувають найоб'єктивнішими. Шосте - за способом прийняття. Бувають одноосібні рішення, колегіальні рішення, колективні рішення. За характером поділяють на економічні рішення, соціально-психологічні рішення та адміністративні рішення. Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідні такі умови, як право прийняття, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність. Право прийняття рішень окреслює сферу діяльності конкретних менеджерів щодо прийняття відповідних рішень. Певними правилами щодо прийняття рішень наділені всі менеджери, але кожен з них чи відповідні їх групи можуть приймати тільки конкретні рішення. Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які згідно з посадовими особами може приймати тільки директор підприємства. Обов'язковість є здатністю об'єктивно усвідомлювати необхідність прийняття рішень відповідно до ситуації, що склалася. Вимагає від менеджера неминучого прийняття рішення, якщо цього потребують обставини. Компетентність характеризується вмінням менеджера приймати адекватні реаліям кваліфіковані обґрунтовані рішення. Відповідальність постає як покладений на когось або взяти на себе обов'язок відповідати за конкретну ділянку роботи, справу, вчинки. Показує, які санкції можна застосувати стосовно менеджера у разі прийняття ним невдалого рішення. Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. Найоптимальнішим варіантом процесу вироблення раціональних управлінських рішень охоплюють такі етапи. Перше - виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішень, тобто появи необхідності формалізації методів менеджменту. Друге - збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту. Третє - виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблення методів менеджменту. Четверте - підготовка і оптимізація управлінського рішення, яке приймається, тобто вибір альтернатив. П'яте - прийняття управлінського рішення, узаконення такої альтернативи. Шосте - це реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів. Кожен етап реалізується через відповідні ланки.
[8:04]Така технологія вироблення управлінського рішення є логічним впровадженням процесу менеджменту, оскільки прийняття управлінські рішення завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану. Поговоримо далі про фактори, які впливають на прийняття управлінських рішень. На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори. Перше - це особисті якості менеджера, освіта, його знання, вік, досвід, характер. Друге - поведінка менеджера, тобто звички, його особиста психологія. Третє - це середовище прийняття рішень, тобто визначеність - це коли керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень. Ризик, тобто менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи. Невизначеність - це коли неможливо з'ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень. Четверте - це інформаційні обмеження, вони, як правило, обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації. П'яте - взаємозалежність рішень, шосте - очікування можливих негативних наслідків. Сьоме - можливість застосування сучасних технологій менеджменту. Восьме - наявність ефективних комунікацій та дев'яте - це відповідальність структури управління цілям та місіям організації. Поговоримо далі про моделі прийняття управлінських рішень. Наука управління, як механізм оптимізації управлінських рішень, може реалізовуватись за допомогою наукового методу, використання системної орієнтації, тобто застосування моделей. При обґрунтуванні управлінських рішень забезпечується врахування всіх факторів і альтернатив, що виникають у процесі виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання вважають найефективнішим способом оптимізації управлінського рішення. Модель - відображення у схемі, формулі, взірці характерних ознак досліджуваного об'єкта. Вона є спрощеною, конкретною управлінською ситуацією, відображаючи реальні події та обставини. Необхідність застосування моделей зумовлено такими причинами: складністю виробничо-господарської діяльності, наявністю багатофакторних залежності у процесі розв'язання управлінських рішень, потребою екстремальної перевірки багатьох альтернативних управлінських рішень, необхідністю орієнтувати управління на майбутнє, необхідністю враховувати динаміку середовища функціонування. За внутрішньою сутністю та особливостями функціонування виділяють такі моделі: фізичні, вони є описом об'єкта, здебільшого або зменшеному в масштабах. Аналогові - вони функціонують як реальні об'єкти, але ззовні не схожі на них. Математичні - їх особливість полягає у використанні символів у процесі опису властивостей, характеристик об'єкта. На практиці традиційним є такий порядок розроблення моделей. Перше - це постановка завдання, визначення очікувані результати від розроблення і застосування моделі. Друге - підготовка інформації. Відбувається збір найважливішої інформації щодо об'єкта моделювання та оцінюється економічна інформація щодо діяльності та доцільності розроблення моделі. Третє - формування моделі. Здійснюється за допомогою різноманітних засобів формування спрощеного відображення модельного об'єкта чи процесу. Четверте - перевірка моделі на достовірність. Відбувається за конкретними критеріями. Реалістичність, відповідність завданням, врахування факторів середовища функціонування. П'яте - використання моделі. Шосте - відновлення моделі. Воно передбачає її удосконалення. Найпоширенішими є такі способи моделювання. Теорія ігор. Вона моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Сформувалася під впливом потреб військових. Теорія черг визначає оптимальну кількість каналів обслуговування відповідно до потреби в них. Модель оптимального обслуговування. Модель управління запасами. Вона визначає розміщення замовлень готової продукції на складі. Лінійне програмування - воно забезпечує оптимальний спосіб поєднання ресурсів за наявності конкретних потреб. Такі моделі найпопулярніші в менеджменті. Імітаційне моделювання - воно забезпечує практичне застосування моделей замість реальної системи. Економічний аналіз. Він ґрунтується на з'ясуванні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Основною умовою є ситуація, за якою загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами. Балансові методи - вони базуються на побудові балансів витрат, прибутків та бюджетів. Платіжна матриця - це статистичний метод, за допомогою якого кількість варіантів рішень вибирають найоптимальнішим. При цьому платежі подають у формі таблиці. Дерево рішень - схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив. Прогнозування реалізується через моделювання майбутніх управлінських ситуацій, відіграє дуже важливу роль в економіці. Прогнозування різних планування, за якого використовується накопичений досвід та припущення з метою передбачення майбутнього. На практиці найчастіше використовують такі прогнози: економічні, вони стосуються рівня цін, податків, курсу валют. Соціальні - вони прогнозують зміну споживчого кошика, мінімальної заробітної плати та рівня безробіття. Політичні - передбачають розташування політичних сил у державі. Розвитку конкуренції - вони пов'язані із передбаченням ринкової ситуації та перерозподілу частки ринку. Розвитку технічно-наукового прогресу - вони стосуються прогнозування, впровадження інновацій.
[14:52]Розвитку суспільства - прогнозують кількісні та якісні зміни щодо розвитку певних націй, народів та суспільства. Розвитку сфер виробництва. Виділяють кілька груп методів прогнозування. Перше - це неформальні методи прогнозування на основі словесної, тобто вербальної інформації, отриманої каналами радіо, телебачення, розмов, телеграм тощо. На основі письмової інформації, отриманої з газет, журналів, бюлетенів, звітів тощо. За результатами промислового шпіонажу. Друге - це формальні методи прогнозування. Ну, наприклад, кількісні методи. Це такі там аналіз минулих рядів, він ґрунтується на припущенні, що минуле може повторюватись у майбутньому і що існують певні тенденції до цього. Причинно-наслідкове або кореляційне моделювання - його використовують для прогнозування ситуацій, що залежить більш ніж від однієї змінної величини. Якісні методи - це такі, як думка журі. Вона полягає в поєднанні та синтезуванні думок експертів, членів журі, ради, комісії тощо. Думка збутовиків - вона базується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів. Думка споживачів - на основі результатів опитування клієнтів. Думка експертів ґрунтується на процедурах, реалізуючи які, група експертів доходить певної згоди. Прийняття менеджерами раціональних рішень, що відповідають установленим критеріям та спрямовані на досягнення визначених цілей, не може гарантувати їх успішної реалізації. Виконання управлінських рішень потребує застосування дієвих організаційних, мотиваційних та контрольованих механізмів, а також забезпечення колективної націленості на досягнення намічених результатів. На сьогодні у мене все. Я була дуже рада бачити вас на своїх лекціях. А поки що не забудьте підписатися на мій канал, поставити лайк, залишити вогник у коментарях. Також ви можете підтримати канал фінансово за допомогою банки, яка знаходиться в описі під цим відео. І не забудьте час дослідити деталі та відкрити світ.
