[0:01]Ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Христос воскрес.
[0:09]Євангельське слово сьогодні переносить нас думками до Єрусалиму, до Овечої купелі, яка називалась Ветезда, що у перекладі означало дім милосердя. Саме там сталося чудо, яке зробив Ісус Христос супроти цього розслабленого чоловіка, який 38 років боровся із своєю недугою. Це чудо, якщо подивитися, впродовж Євангелії Івана, воно вже є третє по рахунку. Пам'ятаємо, що перше чудо, яке Ісус Христос зробив, це було Кана Галилейська весілля. В другому розділі ми читаємо про це. Друге чудо, яке Ісус зробив, це було оздоровлення, зцілення сина Цісарського урядовця. В четвертому розділі ми читаємо. І сьогодні ми є вже в п'ятому розділі, де, власне, діється третє чудо супроти цього розслабленого. Сьогодні в Єрусалимі це є одне із таких популярних місць, де паломники, відвідуючи святу землю, також приходять, власне, до тої Овечої купелі Ветезда, щоб подивитися. Принаймні, знаєте, на ті археологічні розкопки, як воно взагалі виглядало. На сьогоднішній день, коли паломник приходить туди, він бачить таку пропасть, 15 м глибини, і бачить десь розмір 150 на 50 м, таку величезну територію, де власне те все відбувалося. Де багато людей хворих на різні недуги, болізні, очікували, щоб першим, власне, війти в цю воду, тому що перший оздоровлювався. Знаєте, це були свого роду змагання. Хто перший дійде до цілі, і власне, той перший зцілиться. Але в слові Божому ми читаємо, що це були недужі, тобто були ті люди, які навіть не могли підступити першим до води, тому що вони взагалі, знаєте, на ношах були, вони не могли навіть ходити. І тому, власне, історія цього сьогоднішнього чоловіка показує, що він 38 років, він практично жив в тій Овечій купелі Ветезда, тому що не було кому йому помогти. Коли дивимось на це число 38 років, воно є також дуже символічне. Тому що в книзі второзаконня в Старому Завіті ми читаємо в другому розділі про те, як як ізраїльський народ ходив по пустині. Скільки він ходив по пустині? 38 років, доки останній не помер із тих людей, які ходили по пустині. Напевно, що потрібно було певний час, аж 38 років також цьому розслабленому, щоб дійти до цього моменту. Тому що пізніше, коли Ісус Христос його зціляє, каже: "Іди і більше не гріши". Тобто був якийсь гріх, напевно, що у його житті, що Ісус Христос саме такими словами звернувся до нього. Але коли подивитися на цю розмову Ісуса Христа із розслабленим, бачимо, що Ісус Христос перший його запитує: "Бажаєш одужати?" Відповідно, відповіддю би мало бути так або ні. Розслаблений говорить: "Не маю нікого, хто би мені міг допомогти увійти в цю Овечу купель". На що Ісус говорить: "Устань, візьми своє ложе і ходи". Він відразу встав і почав ходити. Що робить послух Слову Божому? Робить чуда. І це ми сьогодні на прикладі розслабленого чоловіка бачимо, що він, який послухав, зцілився. Не знати, як би та історія закінчилася, якщо би він не послухав слово Боже. Напевно, що він би так до своєї смерті пролежав там і чекав, знову ж таки, в тій битві, в тій гонитві, хто перший увійде і зцілиться. Коли поглянути послух Слову Божому, він є дуже важливий. І навіть на прикладі апостолів ми бачимо, що коли вони були послушні Слову Божому, діялись чуда. Коли вони інколи сумнівалися, не було тих чудес. Пригадуєте собі, коли апостоли кажуть до Ісуса Христа: "Ми не можем вигнати цього злого духа." Не могли вигнати злого духа. Ісус Христос їм докоряє, що цей рід виганяється молитвою і постом. В сьогоднішньому апостолі, як ви були уважні, власне, розказувалося про апостола Петра, який зцілив цього Енея, який вісім років також мав певну недугу. Апостоли є яскравим прикладом того, коли ти є послушний Слову Божому, будуть діятися чуда у твоєму житті. Справді дуже є важливо слухати Слово Боже, справді є дуже важливо бути уважними. Впродовж Святої Літургії дуже багато лунає різних молитовних слів. Та часто трапляється так, що ми служба Божа є в церкві, натомість ми можемо бути далеко за межами церкви. І коли так поглянути, починається служба Божа, "В мирі Господеві помолімся", немов би закликаючи, що будьмо в мирі, будьмо в спокої. В той же час дуже часто трапляється так, що немає миру в нашому серці. А інколи трапляється, що ми навіть і тих слів інколи не чуємо. Впродовж Святої Літургії не один раз перед такими визначними моментами священник говорить: "Будьмо уважні, будьмо уважні", немов би наголосивши на тому, що зараз буде важлива частина в Святій Літургії. Та часто трапляється так, що ті слова лунають немов би мимо нашої уваги. Священник також говорить впродовж Святої Літургії: "Вислухаймо Святе Євангеліє". Трапляється таке, що люди виходять із служби Божої і не можуть згадати, яке було сьогодні Євангеліє. І таке трапляється. Священник промовляє: "Вгору піднесімо серця", натомість наші серця інколи є приземлені. Ми думаємо про наше життя, ми думаємо про роботу, ми стурбовані багатьма іншими речами, що не дозволяє нам підняти наші серця до Господа. Перед молитвою вірую, священник говорить: "Возлюбім один одного", та дуже часто ми живемо в якомусь гніві, інколи ненависті до свого ближнього. І так можна дуже багато ще слів різних із Святої Літургії перераховувати, але для чого я це говорю? Для того, що справді потрібно бути уважними в слові Божому. Потрібно мати цей послуг до слова Божого, тому що тоді будуть діятися чуда і в нашому житті. Цей розслаблений так виглядає, що не мав нікого.
[8:16]Не описано про його батьків, не описано, чи він мав братів, сестер, але в Старому Завіті ми читаємо такі слова в книзі пророка Ісаї: "Невже ж забуде молодиця своє немовля?" Не матиме жалю до сина свого лона, та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь, я записав тебе в себе на долонях. Дорогі у Христі, сьогоднішній день є також святом матері. Мама і дитина, знаєте, вони є дуже пов'язані між собою. І часто так трапляється, навіть, напевно, що і в вашому житті траплялося, що мама може бути в одному місці, син чи дочка в іншому, але материнське серце щось відчуває. Чи діється щось добре в житті тої чи іншої дитини, чи діється щось зле?
[9:25]Мати немов би цією іконою Божої любові, немов би віддзеркаленням Божої любові. І заохоченням кожного із нас відзначатися такою любов'ю, якою відзначається, власне, матір до своїх дітей. Святий Іван Золотоустий, промовляючи до матерів, говорив такі слова: "Ви маєте обов'язок не тільки відкрити своїм дітям світ видимий," впровадивши їх у те життя, даючи їм необхідне виховання, освіту, але також маєте велике завдання відкрити перед ними двері світу невидимого, світу духовного життя. Світу Богопізнання, навчити їх зустріти у своєму житті живого Бога. Пресвята Богородиця, як ніхто інший, є прикладом і взором для всіх матерів. Саме тому місяць травень він особливий спосіб є присвячений Пресвятій Богородиці, де ми навіть у нашому храмі молимось молебен до Пресвятої Богородиці. Одного разу в однієї матері запитали, кого з дітей вона любить найбільше. Матір подумала декілька секунд і відповіла: "Того, хто плаче, і доки не заспокоїться. Того, хто захворів і доки не вилікується. Того, хто голодний і доки не насититься.
[11:16]Того, хто вчиться і доки не закінчить своє навчання. Того, хто є в дорозі і доки не повернеться. Того, хто є безробітним і доки не знайде знову ж таки працю. Того, хто є сумним і доки усмішка не повернеться на його уста. І на кінець сказала: "Того, хто мене залишив, і доки не повернеться знову ж таки до рідного дому." Які це є глибокі слова. Нехай сьогоднішній день ми, парафіяльна спільнота, будемо вдячні Господу Богу за всіх наших матерів. І знову ж таки, поручаємо всіх наших матерів у Божі руки через наші молитви. Амінь.
