[0:00]Добрий день, дорогі друзі. Знайомимось із темою аграрна реформа Петра Столипіна. Національно-політичний рух 1907-1914 років. В ході Російської революції 1905-1907 років, залишилось невирішеним аграрне питання. Цільовувати реформу розпочав Петро Столипін із указу 1906 року, а у 1910 році відповідний указ став законом. Згідно нормативних документів, селяни мали право вийти із общини і отримати ділянку землі без викупу. Між селянами розділяли всі державні землі. Бажаючі могли викупити ділянку у поміщика за допомогою позик, що надавав банк. Селяни могли закріпити свої земельні наділи у приватну власність і поселитись на хуторі або отримати відруб. Відруб - це була земельна ділянка, що виділялась селянинові без перенесення садиби. Селянин міг оселитися на хуторі, об'єднавши всі свої землі і побудувати там будинок. В Україні реформа просувалася найуспішніше. На Правобережжі в індивідуальну власність землю закріпили 48% селян. На Півдні - 42%, на Лівобережжі - 16,5%. Однак незаможне селянство, що не мало худоби та інвентарю, були змушені продавати свою землю за низькою ціною. За сприяння уряду багато із них переселялося в малоземельні райони Північного Кавказу, Казахстану, Сибіру та Далекого Сходу. На нових місцях значна частина селян не могла закріпитися і майже четверта частина переселенців повернулася додому. Завершити свою реформу Столипіну не вдалося. У 1911 році його було застрелено в оперному театрі Києва. Яскравим проявом українського руху стала діяльність Просвіти. Організація впродовж 1907-1914 років збільшувала кількість своїх осередків, організовувала лекції, вечори на українську тематику, поширювала україномовні книги, відкривала бібліотеки. Однак їхня діяльність зазнавала переслідувань з боку влади. Широкого розмаху набуває кооперативний рух. Одним із найвідоміших діячів був вчений, літератор Василь Доманицький.
[2:40]Кооперативний рух почав набирати національного забарвлення. На з'їздах у Києві кооператори вимагали посилення української мови та автономії від російського кооперативного руху. Впродовж 1906-1914 років кількість товариств лише зростала: від 572 до 3054 відповідно. Діяльність політичних партій не набула розмаху, а лише слабла. Українська соціал-демократична робітнича партія зуміла продовжити свою діяльність. В різні роки виходили друком газети Слово та Дзвін. Українська соціал-демократична спілка розпалась. Українська Народна партія навпаки активізувала свою діяльність. Українська радикальна партія повністю припинила свою роботу. В період реакції у 1908 році була створена безпартійна організація – Товариство українських поступовців. До якої увійшли представники різних партій. Літерами стали Чекаленко, Єфремов, Матушевський, Дорошенко. В програмі організації йшлося про перебудову Російської імперії Федерацію і надання Україні автономії. Члени ТУП всіляко намагалися вплинути на роботу третьої та четвертої Державних дум. Адже української Думської громади представлено не було. Законопроект про дозвіл навчатися в школах українською мовою був відхилений. Українці намагалися відстояти право святкування сторіччя від дня народження Тараса Шевченка. Однак російський уряд наклав заборону на будь-які урочистості і зібрання. Із метою відволікти громадськість від боротьби за самодержавство, царський уряд намагався поширити в Україні антисемітизм. У 1911 році розпочався судовий процес над євреєм Менделем Бейлісом, якого звинуватили у вбивстві українського хлопчика Андрія Ющинського. Ще до початку слідства чорносотенці почали ширити чутки, що хлопчика вбили для одержання крові у ритуальних цілях. Влада підтримала цю версію. Залучений до слідства експерт визначив на підставі аналізу національність вбивці. За його розрахунками вбивцею був єврей. Вибір випав на простого робітника Бейліса. На його захист виступило багато громадських діячів, називаючи процес провокацією. Врешті-решт суд присяжних виправдав Бейліса. Спроба чорносотенців розпалити ворожнечу не вдалась.
