[0:14]Вітаю вас, дорогі брати і сестри. Незважаючи на назву нашого проекту, повірте, богослужіння так і залишиться і для мене, і для всіх учасників цього проекту таємницею.
[0:26]Тому що ця таємниця не розкривається нами аж, мабуть, до того моменту, коли не на відстані і не через тускле дзеркало, а обличчям до обличчя.
[0:37]Момент, коли ми зустрінемося із тим, хто і є головним звершувачем цієї таємниці, тому що богослужіння звершуємо не ми.
[0:44]Це богослужіння ми звершуємо разом із Богом і синергії з ним, але нам хотілось би розібратися в тих моментах, які ми можемо, принаймні, збагнути.
[0:55]Які мають свої історичні причини і які мають своє нашарування у зв'язку з тією чи іншою традицією, тією чи іншою церквою.
[1:04]Сьогодні ми будемо говорити разом з вами про словесну літургію, про літургію слова.
[1:11]Будемо говорити про прокимне, про читання апостолу та Євангелія і те, що я більше всього люблю, про проповідь слова.
[1:21]Отже, сьогодні ми знову говоримо із нашим вже тепер уже дуже частим гостем, експертом ієромонахом Митрофаном, викладачем Київської духовної академії та семінарії. Вітаю вас.
[1:31]Отче. В храмі іноді ми можемо побачити в руках чи то диякона, чи то священника достатньо коштовні фоліанти.
[1:43]Книги, які ми дбайливо оформлюємо, які, мабуть, придбаваються за немалі кошти.
[1:50]Чому ми так по-особливому ставимося до тих декількох книг, які деякі з них перебувають навіть на святому престолі, чому ми їх читаємо в храмі і яка передмова та післямова до цих текстів?
[2:04]Найбільш коштовним для нас є Слово Боже. Це Слово Боже, яке стало плоттю і перебувало з нами, повне благодаті і істини.
[2:14]Це слово є Ісус Христос. Звичайно, що Господь, коли жив на цьому світі, він проповідував і навчав, і Христа дуже часто називають вчителем.
[2:24]Тому ми і навчаємося в нього. Він і врятував нас, але також навчив нас, як слідувати йому і іти тим шляхом, за яким він йшов.
[2:30]Тому, звичайно, що для богослужіння дуже важливим є читання Святого письма.
[2:37]І, власне, на богослужінні ми використовуємо апостол. Це послання Святих апостолів, його учнів, які роз'яснювали певні моменти, певні речі, які були незрозумілі першим християнам.
[2:48]І Євангеліє, яке лежить на престолі, це все, власне, те, що описує життя, дії і слова самого Господа нашого Ісуса Христа.
[2:57]Ми не просто читаємо, ми ж все-таки з трепетом підходимо до цього читання, так?
[3:02]Ми входимо з Євангелієм у вівтар, ми певною мірою, ми говорили вже про це, тобто беручи його, як це бралося раніше в особливому місці для зберігання таких книг, ми нібито заносимо його у вівтар, урочисто показуючи, що ось скоро та хвилина, е-е, протягом якої ми почуємо слова нашого спасителя.
[3:21]Але перед тим, як читати апостола чи Євангеліє, читач чи диякон, дивлячись, як це відбувається служба, читає короткі тексти. Що це за тексти?
[3:33]Ці тексти, які виголошуються, називаються прокимени. Дослівно воно означає те, що передує, те, що іде попереду.
[3:41]Тобто це невелички уривки з псалмів, невелички вірші з псалмів, які передують читанню Святого Письма.
[3:48]Коли ми говоримо про читання Євангелія або апостола за Божественною літургією, то ми повинні сказати те, що загалом ось цей текст Євангеліє і апостола також поділений на певні відрізки, на певні зачала, як ми їх називаємо, ті уривки, які читаються щодня.
[4:05]І вони поділені таким чином, щоби протягом року прочитати усе Євангеліє і увесь апостол. Тобто у нас на кожен день є свій відповідний уривок.
[4:16]І, звичайно, що ми повинні якось осмислювати ці речі.
[4:21]І є такі псалми, невеличкі віршики, які нас певним чином підготовлюють до сприйняття того основного меседж, як ми би сказали, того самого повідомлення, який Господь нам написав, як письмо, нібито листа до нас.
[4:36]Можемо сказати, що, наприклад, є Євангеліє різного характеру, різнопланові.
[4:42]Є щоденні Євангелія, ми ще їх називаємо рядові. Є Євангелія, присвячені і певним святам.
[4:49]Наприклад, є недільні Євангелія, є особливі Євангелія, присвячені Богородиці, де вказується на те, що вона пита, годувала Христа.
[4:56]І на те, що вона носила його, і Господь говорить про те, що дійсно вона є блаженною, але ще блаженні більше ті, хто слухають Слово Боже і його зберігають.
[5:07]Це ж також вказує не лише на кожного християнина, а й на Богородицю, тому що вона, власне, складала усі слова в серці своєму.
[5:15]І є Євангелія, присвячені кожному святим.
[5:18]Іноді за літургією, навіть не іноді, а дуже часто ми можемо побачити таку ситуацію, коли читається кілька Євангельських уривків.
[5:24]Тобто одне, присвячене певному святу, яке ми сьогодні відзначаємо, а інше є рядовим, от тим самим, щоби вичитати Євангеліє протягом року. Тобто рядове Євангеліє також є.
[5:37]Але прокимен нам потрібен для того, щоби підкреслити головну думку ось цього читання, яке нам церква пропонує на сьогодні.
[5:44]Святе письмо, яке читається під час богослужіння, під час літургії, це завжди такий корпус текстів.
[5:50]В такому одному, якби пакеті, апостол і Євангеліє.
[5:57]І, звичайно, що обидва ці читання, хоча вони різняться між собою, вони беруться з різних книг, але тим не менше вони підкорені певній одній ідеї і одній темі.
[6:05]Зокрема, якщо ми беремо, наприклад, Різдво Христове, читається уривок з послання до євреїв, де апостол Павло говорить багаточасно і багатообразно Бог, говорив ще дрібле пророком, в последніє дні говорив нам синя.
[6:22]І вже ми говоримо далі, вже наступне читання в Євангелії, як це слово, з яким спілкувалися пророки у Старому Завіті, стало плоттю і перебувало вже з нами повне благодаті і істини.
[6:33]Навіть, коли ми читаємо, можливо, інший уривок в інший день, наприклад, перед Великим постом, апостол Павло говорить, що, якщо я їм м'ясо, я не повинен засуджувати того, хто не їсть.
[6:45]Або якщо я не їм, навпаки, не повинен засуджувати того, хто їсть, тому що кожний ходить перед своїм Богом.
[6:52]Кожний відповідає за себе. І головне, що якщо я роблю, я все роблю у славу Божу.
[7:00]І далі, можливо, не в таких самих словах, але все ж таки тематика Євангельського читання також пов'язана, коли Господь говорить: "Коли ти постиш, то ти не повинен бути лицеміром перед іншими людьми.
[7:13]Ти повинен умити своє лице, помастити главу своїм єлеєм і бути таким веселим і робити ось цей пост і добрі справи не задля того, щоб тебе похвалили, а для того, щоб Господь, який бачить те, що ти тайно робиш заради нього, воздав тобі перед усіма людьми.
[7:27]Мало того, і бачите, я хотів би доповнити також вашу думку, церква закликає саме в ці хвилини по-особливому зосередитись, так?
[7:36]Ми говоримо слово вонним, тобто будьмо уважні, потім священник обов'язково осіняє людей хресним знаменем і говорить: "Мир всім, мир всім, говорячи такі слова, які ми можемо вкласти, мабуть, в уста самого Господа, нагадуючи, що зараз буде звучати проповідь миру.
[7:55]Так? І пізніше ще раз підкреслюємо важливість майбутніх слів, словами премудрість, так, перед словом прокимен.
[8:08]І важлива, отче, те, що ви сказали, що є певна поступовість у підготовці парафіян, вірян, які зайшли до церкви до сприйняття надважливих текстів.
[8:20]Спочатку йде текст із псалмів, так, прокимен, потім апостол, а вже потім Євангеліє.
[8:30]І мені хотілось би запитати у вас: під час читання апостолу священник чи диякон звершує кадіння, так?
[8:40]Або в деяких церквах це роблять на Алілуарії. Як правильно, чому саме в цей час звершується кадіння і що саме воно символізує?
[8:49]Коли ми підходимо до читання Священних текстів, то ми оспівуємо Христа, який є явлений в цьому тексті.
[9:00]Іноді є такий вираз, цікавий досить, так, ми говоримо, що ікона - це богослов'я у фарбах.
[9:07]А про Євангеліє можемо сказати, що це словесна ікона Христа.
[9:10]Є словесний портрет, який описує людину і ми знаємо про цю людину.
[9:21]Можемо і впізнати її, коли ми потім зустрічаємо за її характером, за її навіть якимись рисами. І так само, коли ми читаємо Євангеліє, Святе письмо, ми можемо також впізнати ту людину, ту особу, Боголюдину, з якою ми спілкуємося в молитві, Ісуса Христа.
[9:35]І коли ми підготовлюємося до читання Святого письма, до його слухання, то у нас є і прокимен, як передмова, відповідно.
[9:44]І є також ось це кадіння, як символ вже присутності Слова Божого, Самого Бога, як символ ось цього благовонія, цього слова, яке розповсюджується на всіх, тому що Слово Боже, воно живе і дієве, як говорить Святе письмо.
[9:59]Воно перетворює кожну людину. І ось цей фіміам, який розповсюджується по храму, він також підкреслює ось цей момент важливості Святого письма і його перетворювальної дії в житті християнина.
[10:11]Зазвичай, ви дійсно сказали, є сучасна практика, коли кадіння звершується під час читання апостола.
[10:17]Але кадіння раніше звершувалося саме під час Алілуарія перед читанням Євангелія для того, щоб, власне, Слово Боже, вже Слово Христове передувало ось цим от благовонням фіміама, цим кадільним димом.
[10:30]Якщо говорити про прокимени і взагалі про оці передмови до апостола, яким є прокимен, далі передмовою до Євангелія є Алілуарій.
[10:41]То вони всі мають однакову основу - це псалми.
[10:45]І коли ми подивимося, можливо, такий історичний розвиток читання Євангелія і апостола, то вони читалися між псалмами.
[10:55]Тобто традиція така була рання християнська літургії богослужіння, що співалися псалми і між псалмами вставляли ось ці апостол і Євангеліє.
[11:02]Що таке апостол? Епістол - це послання, це лист.
[11:10]Можемо собі побачити, що це навіть має своїх адресатів до римлян, до коринфян, до фесалонікійців і так далі, і так далі.
[11:20]Тобто це певні листи, які апостол писав певній громаді. Там була якась проблема, виникали. Необхідні питання треба було якісь розглянути, і апостол писав цього листа. І далі, звичайно, що вони якогось дня отримали цього листа, збиралися за богослужіння, співали ті самі псалми, які вони завжди співали.
[11:37]Зачитували цього листа вголос, і там ще завершували ці листи, передавати вітання такому-то, такому-то. Вас вітає церква в Коринфі від Єрусалиму і так далі. Тобто це був лист.
[11:50]І надалі ця традиція зберегла. Більше того, що церква в всесвітньому такому масштабі, вона просто колекціонувала всі ці листи з інших церков для того, щоб зібрати їх в одну таку збірку, яку ми сьогодні маємо під назвою апостол.
[12:03]Це всі відомі послання, які належать тим учням Христовим. І от, власне, ось ця традиція, коли читання Святого письма якось перебивалося співом псалмів, вона дійшла до наших днів.
[12:13]Але Святитель Іоанн Златоуст, він запропонував не просто співати якісь псалми, а вибирати такі, як він виразився, найсильніші вірші.
[12:23]Тобто найтакі найбільш промовисті вірші, які б стосувалися, власне, тієї теми, яка буде озвучуватися в цьому письмі, в Святому письмі.
[12:33]І от, власне, ми це бачимо під час читання прокімнів на літургії перед апостолом. Наприклад, якщо ми святкуємо день пам'яті Пресвятої Богородиці, то це прокімен, він має власне, називається назва п'єс Богородиці.
[12:49]Велич душі моєї Господа і возрадуйся Дух мій о Бозе Спасе моєм.
[12:54]Це завжди ознака Богородичного свята.
[12:57]Якщо ми читаємо зачало, присвячене апостолам, то можемо почути такі слова: Во всю землю ізди вещание їх і в конце вселеної глаголи їх.
[13:07]Тобто воно вже підкреслює нам те, що місія апостолів була у проповіді Святого письма.
[13:10]І, власне, це також виражено у цих псалмах. Коли зачитується ось цей вірш апостольський, прокитна перед апостолом, то ми чуємо, що хор повторює це самий вірш.
[13:25]І далі, якби ми входимо в зміст і найбільше, якби в усвідомлення цього свята.
[13:33]З одного боку, ми прославляємо Бога, Дівін Бог во святих своїх Бог Ізраїлів, наприклад. Аби з іншого боку, ми також говоримо, що Бог дивний у святих. Тобто святі своїм життям проявили дивовижність Божу.
[13:46]І те, що їхня святість, їхня мужність під час мук, які вони притерпіли, є проявом Божого дива.
[13:53]Тобто таке значення і прославлення Бога і в той же час розкриття певного змісту також тієї людини або того свята, яке ми з вами святкуємо.
[14:03]Але, коли ми передуємо вже підходимо до читання Євангелія, то ці вірші, вони не повторюються, а вже відповідь на ці вірші з псалмів є слова Алілуя.
[14:17]Тобто ми вже прославляємо Бога, тому що зараз буде, власне, звучати його слово.
[14:24]І вже ці вірші, вони мають відповіддю ось ці слова Алілуя, або слава тобі Боже. Слава Богу, який повторює хор, або в ідеалі весь народ.
[14:32]Ще важливим моментом, можливо, перед читанням Святого письма є молитва заради того, щоб Господь дав нам ось цю благодать розуміння того, що ми читаємо.
[14:44]Насправді, і під час літургії читається ось ця молитва, коли відбувається діалог між священником і дияконом перед читанням Святого письма.
[14:52]І коли ми вдома також підходимо до самостійного читання, необхідно також просити Бога, щоб він не спасла свою благодать, розуміння того, що ми будемо зараз приймати.
[15:02]Отче, хотілось би трошки спровокувати вас на непрості, можливо, роздуми в нашому проекті.
[15:10]Я людина, яка достатньо великий проміжок свого часу, особистого часу, приділяє місії, приділяє проповіді.
[15:20]І для мене завжди дуже дивним є момент читання Євангелія у Царських вратах, е-е, коли воно читається не до людей, а читається у вівтар.
[15:30]З чим пов'язана ця традиція? Чому саме так відбувається на тих богослужіннях, де присутній диякон?
[15:39]Чому Євангеліє, яке, здавалось би, повинно бути, і так завжди є на богослужінні, в якому бере участь лише священнослужитель, але диякон, е-е, звертається не до людей, так, як це було б логічно зрозуміло, от ми зараз дивимось на амвон, як такий собі образ, або корми корабля, або гори, припіднятої, з якої проповідував Господь.
[16:01]Тож він точно не проповідував спиною до людей, він точно проповідував обличчям.
[16:06]Звідки виникла ця практика, чи вона має під собою якесь розумне підґрунтя, чи ні?
[16:12]Насправді, дуже цікаве питання, і мені здається, що воно має більше історичного характеру.
[16:19]Якщо ми з вами подивимося, як розвивалася літургія, то найбільш таким виразником отаких первісних форм богослужбового життя є архієрейське богослужіння.
[16:29]І, власне, під час архієрейської літургії можемо побачити, коли по центру храму стоїть кафедра, або ще її називають архієрейський амвон.
[16:36]І під час цієї літургії Євангеліє читається на усьому підвищенні посередині храму.
[16:42]Диякон оголошує його посередині храму до всіх людей.
[16:47]Тобто це Господь, явлений у громаді, він стоїть нібито на горі, і нібито як нагорна проповідь, оголошується до всіх людей.
[16:53]Пізніше в такому розвитку храмобудівництва можемо побачити, що цей амвон, який знов знаходився посередині храму, він просто так поступово приєднується до солії.
[17:04]Тобто солія - це була просто ось таке підвищення біля вівтаря. Далі бачимо, що біля солії вже з'являється ось цей амвон, це виступ.
[17:11]Тобто це та кафедра посередині храму приєднана до солії. Відповідно, диякон стояв лицем до вівтаря і читав це посередині храму.
[17:21]Зараз амвон вже є, власне, перед самими святими вратами, відповідно, він читає в тому самому напрямку, але так, як це було колись так раніше.
[17:31]Хоча, звичайно, сьогодні є практика, коли вже священник сам читає, то є одна практика, те, що читає на у вівтарі на престолі, а є така інша практика, коли він читає на аналої у Царських вратах і вже обличчям до народу.
[17:47]І мені здається, що з такої місіонерської точки зору і навіть в такому практичному аспекті, це більш виправдано.
[17:56]Люди краще можуть розчути той текст, який звернений до них, тому що апостол Павло також нам говорить про те, що я знаю, в кого я увірував.
[18:03]Тобто нам треба знати і що ми чуємо і знати те Слово Боже.
[18:08]У нас в академічному храмі існує така цікава практика, коли, незалежно від того, хто звершує літургію.
[18:16]Архієрей чи священник Євангеліє завжди читає диякон, ось тут на середині храму, так, як це читається на архієрейському богослужінні, і всі люди відчувають себе у просторі і в присутності того Слова Божого, яке перебувало з нами і відчувають його голос ось тут посеред храму.
[18:34]Віра від слухання, а слухання від Слова Божого. Знову ж таки, апостол Павло говорить: Нам потрібно чути, власне, це Слово Боже.
[18:43]І мало того, навіть тримати його під руками. Ви знаєте, я ніколи не знаю, чи буду говорити проповідь.
[18:50]Ми підходимо зараз до цього моменту, поговоримо зараз трошки про те, що йде за читанням Євангелія, ніколи не знаю. Тому що я не знаю, чи вразять мене сьогодні ці слова так, якби мали мене вражати щоразу, але, можливо, Євангеліє незмінне, але я змінююсь.
[19:07]І, можливо, я цього дня можу бути не готовим бути вспушеним грунтом, на яке би благодатну падало слова Євангелія.
[19:15]І ось ти стоїш і особливо, коли ти стоїш обличчям до людей, ти читаєш Євангеліє і лише під час прочитання Євангелія, або коли я слухаю апостол у вівтарі, у мене виникають чіткі думки.
[19:29]Так, мені хочеться про це поговорити. І ось пізніше, коли я буду говорити проповідь до людей, мені важливо, щоби ці слова продовжували бути переді мною, тому що вони мене надихають на проповідь.
[19:44]І саме вони є рушійним джерелом моєї проповіді. І в мене не вистачить всередині самого себе того наповнення, щоби тих 10-15 хвилин поділити словом Божим і розкрити саме його, а не мої думки, які можуть бути далеко відстояти від Євангелія.
[20:00]Наскільки важливо, Отче, ви сприймаєте проповідь після Євангелія?
[20:08]Чи вона потрібна? Чи, можливо, людям зараз вже достатньо просто качати собі якісь відеоролики або читати тлумачення вдома.
[20:17]Чи важливо саме в той момент богослужіння після Євангелія проповідувати? Недарма це частина, коли читається Святе письмо, називається літургією слова, або ще літургію оголошених.
[20:25]Тобто це та літургія, під час якої і виголошується слово, і це слово пояснюється, тлумачиться.
[20:32]Ми можемо сказати, що ця традиція тлумачення Святого письма, вона походить зі Старого Завіту, коли утворюється після вавилонського полону окремі такі місця зібрання, синагоги, які були саме направлені на те, на тлумачення Закону Божого, на вивчення Закону Божого і на тлумачення того, що воно означає.
[20:51]І, звичайно, що священник мав це перед очима, як ви говорите.
[20:56]Так, це треба мати перед очима. І бачимо, як Христос також, коли він виходив на проповідь, нерідко він проповідував у синагозі і читав, власне, спочатку відрівок з пророка Ісаї, наприклад, а далі вже тлумачив те, що було написано і міг ще додавати певні речі.
[21:11]Для нас дуже важливо, власне, ось це тлумачення. І для нас важливо, коли ми почули щойно слова Христа Спасителя, почути тлумачення цих слів.
[21:21]По-перше, те, що ми читаємо Святе письмо церковнослов'янською мовою. Вона дещо незрозуміла, тому що відрізняється від тієї розмовної мови, якою ми користуємося у своєму вжитку.
[21:33]По-друге, треба розуміти контекст, в якому писалися ці слова.
[21:40]Мені дуже сподобалася думка одного публіциста православного, який сказав, що Святе письмо - це конспект церкви.
[21:47]Господь, коли залишив своїх учнів, він залишив після себе Євхаристію, залишив таїнство тіла і крові Христових.
[21:59]Він залишив ту громаду, яку він навчив, як треба жити.
[22:03]Іноді нам здається, що Господь залишив після себе книжку.
[22:06]Насправді це не так, він залишив після себе церкву, цю громаду, яку можна увійти, до якої можна приєднатися.
[22:10]Книжка з'явилася набагато пізніше. Листи писалися набагато пізніше вже в церкві і для церкви.
[22:18]І ось ця книжка, яку ми бачимо під однією політуркою, вона склалася десь у 4 столітті. До цього такої однієї книжки не було.
[22:26]Тобто Євангеліє і апостол - це конспект церкви.
[22:30]І уявімо, наприклад, що я був на лекції, написав свій конспект зі слів лектора. І далі хтось у мене попросив взяти цей конспект і говорить: "О, так там взагалі нічого немає, там нічого не цікаво, я нічого не можу зрозуміти".
[22:44]Або він може своє уявлення скласти про те, що говорив лектор на цій лекції. І я йому, тому що я був присутнім, можу сказати, що ось це означає це, я там вживав такі-то скорочення, я там вживав таку-то логіку.
[22:56]Дещо я не записав, тому що для мене це було зрозуміло. Відповідно, і для нас, коли ми живемо зараз у 21 столітті, а ці тексти писалися в перші століття християнської церковної історії.
[23:07]Нам треба розуміти контекст, нам треба розуміти ті вирази, які вживалися. Відповідно, ми не можемо просто послухати Святе письмо і сказати: "Слава тобі, Господи, слава тобі", продовжувати далі чин літургії.
[23:19]Нам, людям, які живуть у 21 столітті, також важливо розуміти той контекст, в якому відбувалися певні події. Розуміти навіть значення певних слів.
[23:32]Наприклад, церковнослов'янська мова, вона має певні такі вирази, характерні для грецької мови, тому що вона була в певних моментах навіть калькована з грецької мови.
[23:42]Є такі вислови, наприклад, в Святому письмі, коли ми читаємо, що невірую й спасется. І дуже цікаво тоді всі задають питання: як це можна спастися без віри?
[23:51]Господь чітко говорить, що без віри будуть засуджені люди.
[23:58]А тут така річ, що без віри невірую й не спасется. Якщо немає людини, яка б тлумачила, відповідно, меседж от той, е-е, який намагається донести до нас церква, він просто не дійде до людини.
[24:19]Тому, звичайно, що проповідь є дуже важливою і необхідною частиною богослужіння.
[24:28]І найкраще, щоб ця проповідь відбувалася одразу після читання Святого письма, тому що є практика, коли проповідь виголошують уже під кінець літургії.
[24:35]Коли вже люди або починають виходити з храму, починають вже десь деякі, можливо, розмовляти, вже, можливо, забули, про що йшла мова.
[24:41]Але тут якраз, коли ще люди фокусуються на оці історії, на оцьому повідомленні можна якраз його розтлумачити.
[24:50]Іноді можна таке почути звинувачення на адресу православних, мовляв, вони цілують Євангеліє, але його не читають.
[24:58]Дійсно, для нас Євангеліє, воно оздоблене як ікона. І коли ми його виносимо для вірян на богослужіння, воно символізує для нас присутність Христа, вихід його на проповідь.
[25:09]І ми дійсно прикладаємося до цієї ікони, до цього Слова Божого, яке стало плоттю і перебувало з нами.
[25:14]Але, все ж таки, завдання вчитися у свого вчителя і читати Слово Боже, воно залишається.
[25:21]І це завдання для нас є актуальним не лише під час богослужіння, але і святі отці рекомендують і навіть дають таку настанову, щоб християни читали Святе письмо і вдома.
[25:36]Для цього нам не потрібно приділити невеличкий час, можливо, не цілу главу, можливо, лише невеличкий уривочок цієї глави, але так, щоб ми могли обмірковувати потім впродовж цілого дня ось ці слова, які ми почули.
[25:51]Щоб вони задавали ритм і темп нашому життю, щоб вони задавали напрямок нашому життю в цей день.
[25:57]І мало того, обов'язково дивитися тлумачення, так, те, про що ми з вами говорили. Так, дійсно, тому що багато речей, можливо, нам відкриється ще більше, коли ми почуємо тих людей, які з глибини століть доносять нам ту мудрість, яку ми, можливо, не відчуємо під цим нашаруванням оцих, знаєте, як говорить, археологічних оцих нашарувань.
[26:14]Кого б ви рекомендували читати із екзегетів, е-е, Євангелія?
[26:20]Неперевершеним тлумачем Святого письма є Святитель Іоан Златоуст. Але ми розуміємо, що його твори, вони дуже розлогі і дуже великі.
[26:30]Тому є, як говорить, скорочений конспект Святителя Іоанна Златоуста, це Блаженна Феофілакт Болгарський. А сьогодні ми можемо сказати, що є дуже багато людей, які тлумачили вже Святе письмо, це і архієпископ Аверкій Таушев і професор Лопухін.
[26:45]І так само наші сучасники Митрополит Антоній Бориспільський, ректор нашої академії Сильвестр Стоєчев, владика, вони також пишуть коментарі на Святе письмо, проповіді, які тлумачать вже в доступному для нас аспекті, ті уривки, які читаються за богослужіння і пов'язані з нашим сьогоденням.
[27:04]І наскільки було б легше тоді, дорогі брати і сестри, говорити із своїми парафіянам, розмірковувати над сторінками Євангелія, якби ти знав, що вони також готувалися до цього дня.
[27:14]І часом жартую з своїм парафіянам, кажу: "Ну, ви ж однозначно прочитали вчора той уривок тексту, який я мав сьогодні читати і точно проглянули бодай два-три тлумачення.
[27:24]І я тепер можу з вами вже говорити, як з людьми, які готові до сьогоднішнього Богослужіння. Дай Боже, щоб так у нас і було насправді, а не лише з гумором.
[27:32]Мрію, яку ми можемо лише задати собі і бажати, щоб вона здійснилася.
[27:37]Так, мабуть, багато є місць за церковним богослужінням, в якій можна було б виголосити проповідь.
[27:46]Я колись читав дослідження одного літургіста, який говорив, що навіть за синічним бдінням є шість місць, де можна спокійно говорити проповідь.
[27:54]Всюди, де є цитати із Святого письма, Старого Заповіту, можна виголосити проповідь.
[27:59]Тим не менш, ми з вами зараз говоримо про сучасну практику, і я дякую вам, Отче, що ви підтримали і озвучили оцю тезу, наскільки важливо, щоби кожне слово було розтлумачене.
[28:13]У свій час в аскетичних опитах Святителя Ігнатія Кавказського, я читав такі слова, що не дерзайте читати Святе Євангеліє без тлумачення, не дерзайте.
[28:24]Тобто, мабуть, все-таки це дерзновіння не для нас. Ми маємо самі долучатися до скрині аскетичних і святоотцівських тлумачень, ну, і самі так само передавати їх людям.
[28:34]Щиро дякую вам, Отче, за розмову. Тож, якщо вам було так само цікаво, як мені сьогодні слухати нашого постійного експерта ієромонаха Митрофана, я щиро надіюсь на те, що ви не лише подивитесь, а й поширите це відео на своїй сторінці та будете рекомендувати його своїм друзям. До зустрічі, зустрінемось через деякий час.
