[0:15]Вітаю вас на уроці зарубіжної літератури. Я Оксана Олійник. Сьогодні ми відкриємо для себе скарбницю іспанської літератури доби відродження, познайомившись із письменником, за сміхом якого криються сльози, як відзначив Віктор Гюго. Йдеться про Мігеля де Сервантеса Сааведру та його неперевершений твір Примудрий гидальго Дон Кіхот з Ламанчі або Дон Кіхот. Багато літературознавців захоплено і шанобливо відгукувались про роман. Так, наприклад, Іван Франко в статті Влада землі в сучасному романі написав: Дон Кіхот має безсмертну вартість в історії духовного розвою всеї людськості і по заслузі зробився улюбленою книжкою всіх освічених людей. Кінець цитати. Перед тим, як осягнути глибинний зміст роману, познайомимося з автором і визначимо, що вплинуло на формування його творчого світогляду. Мігель де Сервантес Сааведра народився, ймовірно, 1547 року в Алькалі де Енаресі. Ім'я Сааведра використовував, щоб його не плутали з Мігелем де Сервантесом де Кортінесом, вигнанцем королівського дому. Письменник народився в родині хірурга, де було семеро дітей. Припускають, що Мігель навчався в єзуїтській школі. Згодом його вчителем став педагог-гуманіст Хуан Лопес де Ойоса. Майбутній письменник здобув юридичну і філософську освіти. 1575 року, перебуваючи на кораблі «Сонце», потрапив у полон та опинився в Алжирі. Упродовж п'яти років здійснив чотири спроби втекти. Сервантес був особливо цінним полоненим, про що свідчила сума викупу за нього. Восени 1580 року за 500 ескудо письменника визволили. Цього ж року він повернувся до Іспанії, потрапив на службу до короля Філіпа II. Виконував шпигунські завдання в Алжирі. За місію отримав меншу оплату, ніж сума його викупу, яку він повертав державі упродовж багатьох років. Коли Мігель повернувся на Батьківщину, почав закуповувати провіант для непереможної Армади, флоту Філіпа II. На жаль, торговцем він був невправним, зазнав невдач, за що незабаром потрапив до в'язниці. Літературну діяльність Сервантес розпочав у 40 років, але не встиг за життя здобути значної популярності серед читачів. Його новела Галатея, драматичні твори не зацікавили читачів, тому Мігель шукав інші можливості заробляти кошти. 1603 року письменник оселився в місті Вальдоліді, де розпочав роботу над першою частиною роману Примудрий гидальго Дон Кіхот з Ламанчі. 1616 року вийшла друком друга частина роману про Дона Кіхота. Після опублікування книжки Сервантеса визнали в літературному світі, про що свідчать великі наклади та численні переклади роману. Письменник став відомим, але фінансової стабільності прибутки від книжки не давали. Сервантес далі писав новели, поеми, драматичні твори, з під його пера з'явився роман Мандри Персілеса і Сигізмунди. 1616 року вийшла друком друга частина роману про Дона Кіхота. У цей час письменник вирішив прийняти постриг, щоб не обтяжувати родину витратами на своє поховання. Сервантес помер 22 квітня 1616 року в Мадриді. Літературна спадщина письменника мала потужне джерело - його біографію. Овіяні духом сміливих пригод, твори написані під впливом участі у війні проти турків, перебування в полоні, поїздки в Італію. Серед напрацювань автора вірші: «Послання до Матео Васкеса» та інші, драматичні твори: (трагедія «Нумансія»), драма «Алжирське життя» прозові твори в жанрах пасторального і лицарського романів, новели. Визнання Сервантесові приніс безсмертний роман Примудрий гидальго Дон Кіхот з Ламанчі 1605-1615 років. Роботу над цим твором письменник розпочав, перебуваючи у в'язниці, куди потрапив 1597 року. Банк, де Сервантес зберігав зібрані податки, збанкрутував. Митця ув'язнили за розтрату коштів. Ми вже згадували, що жанр твору - роман. Пригадайте, до якого роду літератури він належить? А Ліро-епос, Б Епос, В Лірика, Г Драма. Так, роман належить до епічних творів. Це відповідь Б. Уявіть, Дон Кіхот складається з двох частин, у яких діє 600 персонажів. У середньовічній Європі був популярним жанр лицарського роману, який зображував героїв-лицарів, що змагаються з надприродними силами. Проходять багато випробувань. Мотивацією здійснювати шляхетні вчинки було кохання. Зазвичай лицар був закоханий у даму серця, якій присвячував усі свої перемоги. Лицарський роман динамічно розвивався паралельно з фольклорними жанрами сатиричного і пародійного характеру, де центральним був образ крутія, блазня. Сервантес висміює егоїзм людини, дріб'язковість, практицизм, жорстокість. Чому роман вважаємо ренесансним? Йому притаманні яскраві риси цієї доби. Перше: Герой обирає власний шлях, керуючись передусім внутрішніми уявленнями про добро і зло, світоустрій та його цінності, про важливість кохання тощо. Друге: Персонаж протистоїть обставинам, виявляючи кмітливість, щиро вірячи в те, що зможе змінити світ на краще; доля персонажа не є наперед визначеною й не підпорядковується нормам церкви, релігійним догмам тощо.
[6:23]Третє: Головний герой змагається з соціальними правилами, не приймає визначеного раніше світоустрою. Четверте: Вільний вибір і воля - визначальні чинники поведінки героя, які впливають на його вчинки й формують цінності. П'яте: Конфлікт сприйняття реальностей, через який виникають комічні ситуації, часом на основі розумових і тілесних особливостей головного персонажа, його «невідповідності» новій добі. Шосте: Оновлена позиція автора: він не спостерігач, бо стає активним учасником процесу. Сьоме: Конкретика переважає над умовністю. Про що йдеться у романі? На початку ми знайомимося з головним героєм, гидальго Алонсо Кіхано, який має величезну пристрасть до читання лицарських романів. Він так захопився, що вирішив спробувати себе лицарем, який героїчно рятуватиме весь світ. Звісно, Кіхано бракує зброєносця, тож герой запропонував бути зброєносцем своєму сусідові Санчо Пансі, який погодився на це в обмін на обіцянку стати губернатором острова. Відтепер герой називає себе не Алонсо Кіхано, а Дон Кіхот Ламанський. Як справжній лицар, він закоханий у даму серця, ім'я якої також вигадав, стилізуючи до епохи: Дульсінею Тобоську. Власне, так і починається героїчна історія подвигів Дона Кіхота. Кого ж він рятував і які звитяжні вчинки зробив? Побився з толецькими торговцями, які образили уявну Дульсінею. Звільнив хлопчика-наймита, прив'язаного до дерева за те, що спитав про свою платню. Бився з велетнями, які насправді були вітряками. Усі навколо сприймають Дона Кіхота божевільним, адже він суттєво відрізняється від типової людини свого часу й коїть дивні речі. Із погляду героя, все видається правильним, потрібним, шляхетним. Божевілля тут набуває символічного характеру й означає, що суспільство ще не здатне створити силу, яка зможе утвердити добро на землі. Доволі песимістичний висновок. Існує вислів: один у полі не воїн. З одного боку, це не так, оскільки старання однієї людини здатні змінити певну ситуацію. Для чогось масштабного, більш значимого, потрібна єдність багатьох. На думку Сервантеса, тогочасне іспанське суспільство не здатне бути цілісним у власних прагненнях. Проаналізуймо образи головних героїв Дона Кіхота і Санчо Панси, та спочатку перегляньмо фрагмент мультфільму Дон Кіхот.
[9:12]Це безглуздо, так далі не можна. Заплатіть мені. А вже ж заплачу, щойно повернемося з Барселони. О, тільки не це. Я сказав, що не поїду. Чого ви хочете? Я ув'яжуся за вами в чергове безумство, а ви мене знов покинете. Ми покажемо світові, що таке велич. Нізащо. То я вгадав? Глянь на них. Їм аж свербить у дорогу. Відійдіть. Гроші для мене цінніші від честі. І для мене. Я не ясно висловився. Ні. Друже, мандрівні лицарі чинять не так, як від них очікується. Ні. Вони живуть за велінням серця. Ви забули, що я не ваш шанувальник. Я не мандрівний лицар, я проста людина. Цитата: Літ нашому гидальгові до п'ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий, зорі не засипляв і дуже кохався в полюванні. Кінець цитати. Так Сервантес змальовує головного героя Дона Кіхота. Він захоплювався полюванням і читанням лицарських романів. Своє призначення описував так, цитата: Поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні біди і небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши, окрити ймення своє несмертельною славою. Кінець цитати. До речі, чи замислювалися ви, чому герой - літній чоловік? Ми звикли вважати людину на схилі років мудрою, розважливою, досвідченою, охочою ділитися знаннями з молодшим поколінням. Натомість Дон Кіхот, вочевидь, до 50 років не встиг віднайти сенсу власному житті і реалізувати себе. Та минуле неможливо повернути. Вік головного героя - це художня деталь, яка набуває символічного значення. Ідея лицарства - героїчна і шляхетна, але вона вже неактуальна для часу, коли живе персонаж. Це підкреслює і зовнішній вигляд Дона Кіхота: старі обладунки і шкапа на прізвисько Росінант. Так Сервантес утверджує думку про плинність часу і суспільних тенденцій. Звернімо увагу на те, що герой самотній. Складається враження, що порожнечу він намагається заповнити книжками, подвигами, створюючи перед собою безглузду діяльність. Його ідеали і цінності консервативні, тож вони не цікавлять оточення. Романтик, мрійник та ідеаліст, Дон Кіхот приречений бути самотнім у суспільстві. Ще однією примітною характеристикою героя є те, що він не багатий аристократ, а збіднілий гидальго. Завдяки такому соціальному статусу героя, Сервантес засуджує спосіб життя аристократичної верхівки. Віднайти здоровий глузд письменник намагається в середовищі дрібного дворянства та селян, які, на його переконання, є ядром нації. Тому гострий від природи розум має Санчо Панса, а філософські істини чуємо з уст Дона Кіхота. Звернімо увагу на Санчо Пансу, зброєносця Дона Кіхота. Це представник типового тогочасного іспанського суспільства. Його прізвище перекладається як черево. Ця ознака має символічний характер, оскільки підкреслює меркантильність героя. Цитую: Йому не терпілося швидше стати губернатором того острова, що пан обіцяв. Кінець цитати. Санчо Панса не цікавився ні лицарськими романами й ідеалами, ні шляхетними пориваннями господаря захистити весь світ. Його більше турбували земні проблеми. Він об'єктивно сприймав усі виклики, які і поставали в мандрівці з Доном Кіхотом. Говорив раціональні речі, мав практичний погляд на події. Образ Санчо Панси контрастує з головним героєм. Він, начебто, приземлює лицаря, виконуючи роль ланцюжка між ілюзією та реальністю. Говорячи про роман Сервантеса, варто згадати про поняття, яке завдяки цьому твору з'явилося в літературознавстві. Йдеться про донкіхотство. Це слово означає відірваність від реального життя, надмірний мрійництво. Це така особливість свідомості і поведінки людини, яка має наміри втілити певний ідеал у життя, але через нерозуміння реальності починає конфліктувати з оточенням. Поняття донкіхотство вийшло за межі художнього твору й використовується, відповідно до різних соціально-історичних епох і життєвих ситуацій. Сервантесу вдалося створити не лише цікавий і комічний роман, а й завдяки засобам гумору і сатири порушити важливі суспільні філософські теми. Узагальнімо вивчене на уроці, розгадавши кросворд. Запитання по горизонталі: Перше: Назвіть ім'я дами серця Дона Кіхота. Її звуть Дульсінея. П'яте: За жанром Дон Кіхот - це роман. Запитання по вертикалі: Друге: Як називається особливість свідомості і поведінки людини, яка має наміри втілити певний ідеал у життя, але через нерозуміння реальності починає конфліктувати з оточенням? Це Дон Кіхотство. Третє: Пародією на який різновид роману є Дон Кіхот? Лицарський. Четверте: Ким був Санчо Панса для Дона Кіхота? Він був зброєносцем. Упоралися з кросвордом? Упевнена, що так. Виконаємо ще одне завдання. Відскануйте швидко код і складіть пазл, на якому зображений фрагмент із мультфільму Дон Кіхот. Отже, сьогодні на уроці ми відкрили для себе ще одну частину літературних здобутків доби відродження, занурившись в іспанську скарбницю художнього слова. Також ознайомились із творчістю Мігеля де Сервантеса Сааведри і його неперевершеним романом Дон Кіхот. На наступному занятті ми аналізуватимемо цей твір докладніше. До зустрічі.
