[0:00]10-тикласники і 10-тикласниці, на уроці української мови. Сьогодні диктант. Диктант без назви. Тому в зошитах робочих запишіть дату і посередині диктант. Слухайте уважно текст диктанту. Чорна нічна вись, означена зірками, така сама бездонна, як у день. Вона потонула поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені. Повітря туге мало не порипує. Тиша навколо іскриться, чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням, але варто тобі ступити крок, як вона сахається по боках, відскакує в гущавину. Станеш і тиша теж зупиниться. Повернеться до тебе і стоятиме поруч настороженою чутливою сарною. Здається, варто простягнути руку і ти погладиш її ніжну тремтячу шкіру. Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць. Хтось либонь іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь кістлявий звук ходи, од якого починає туполомити в зубах, од якого болісно судомить душу. А може то лише ввижається? Ні, так іде. Можна не тільки почути, а й побачити, як воно непевно біліє ззаду на дорозі. Це зима. І стає спокійніше, що в місячному лісі ти не сам, а наодинці з зимою. І тобі спокійніше від того, що ти йдеш, не криючись ні від кого, а зима ховається, ніби злякавшись лісової тиші. Пишімо диктант з нового рядка. Перше речення слухаємо уважно. Чорна нічна вись, означена зірками, така ж сама бездонна, як у день. Абзац. Чорна нічна вись,
[2:20]означена зірками,
[2:28]така ж сама бездонна, як у день. Перевіримо. Чорна нічна вись, означена зірками, така ж сама бездонна, як у день. Вона потонула поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені. Вона потонула,
[3:03]поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені. Перевіримо. Вона потонула поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені. Повітря туге мало не порипує. Абзац. Повітря туге
[3:55]мало не порипує.
[4:03]Перевіримо це речення. Повітря туге мало не порипує. Тиша навколо іскриться, чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням, але варто тобі ступити крок, як вона сахається по боках, відскакує в гущавину. Тиша навколо
[4:28]іскриться,
[4:34]чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням,
[4:50]але варто тобі
[4:57]ступити крок, як вона сахається по боках,
[5:15]відскакує в гущавину.
[5:27]Перевіримо це речення. Тиша навколо іскриться, чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням, але варто тобі ступити крок, як вона сахається по боках, відскакує в гущавину. Станеш і тиша теж зупиниться. Повернеться до тебе і стоятиме поруч настороженою, чутливою сарною. Станеш
[6:02]і тиша теж зупиниться. Повернеться до тебе і стоятиме поруч настороженою чутливою сарною.
[6:48]Перевіримо. Станеш, і тиша теж зупиниться. Повернеться до тебе і стоятиме поруч настороженою, чутливою сарною. Здається, варто простягнути руку, і ти погладиш її ніжну тремтячу шкіру. Здається, варто простягнути руку, і ти погладиш її ніжну тремтячу шкіру. Перевіряємо. Здається, варто простягнути руку, і ти погладиш її ніжну тремтячу шкіру. Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць. Абзац. Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць. Перевіримо. Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць. Хтось либонь іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь кістлявий звук ходи, од якого починає туполомити в зубах, од якого болісно судомить душу. Хтось либонь іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь
[9:14]кістлявий звук ходи, од якого починає туполомити в зубах, од якого болісно судомить душу. Перевіримо це речення. Хтось либонь іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь кістлявий звук ходи, од якого починає туполомити в зубах, од якого болісно судомить душу. А може то лише ввижається? Абзац. А може то лише ввижається.
[10:53]Ні, так іде.
[10:57]Перевіримо.
[11:09]Ні, так іде. Можна не тільки почути, а й побачити, як воно непевно біліє ззаду на дорозі. Можна не тільки почути, а й побачити,
[11:42]як воно непевно біліє ззаду на дорозі.
[12:06]Перевіримо це речення. Можна не тільки почути, а й побачити, як воно непевно біліє ззаду на дорозі. Це зима.
[12:30]Перевірте це коротке речення. Це зима. І стає спокійніше, що в місячному лісі ти не сам, а наодинці з зимою. І тобі спокійніше від того, що ти йдеш, не криючись ні від кого, а зима ховається, ніби злякавшись лісової тиші.
[14:53]Перевіряємо увесь текст диктанту. Чорна нічна вись, означена зірками, така сама бездонна, як у день.
[15:06]Вона потонула поміж зоряного ластовиння, серед нечутного звучання, яким долинають до твого слуху місячні промені.
[15:22]Повітря туге мало не порипує.
[15:27]Тиша навколо іскриться, чи то морозними іскрами, чи то місячним промінням, але варто тобі ступити крок, як вона сахається по боках, відскакує в гущавину.
[15:46]Станеш, і тиша теж зупиниться. Повернеться до тебе і стоятиме поруч настороженою, чутливою сарною.
[16:01]Здається, варто простягнути руку, і ти погладиш її ніжну тремтячу шкіру.
[16:13]Чорний ліс, біла дорога, жовтий місяць.
[16:19]Хтось либонь іде слідом за тобою, і ти виразно чуєш якийсь кістлявий звук ходи, од якого починає туполомити в зубах, од якого болісно судомить душу.
[16:35]А може то лише ввижається? Ні, так іде. Можна не тільки почути, а й побачити, як воно непевно біліє ззаду на дорозі.
[16:51]Це зима. І стає спокійніше, що в місячному лісі ти не сам, а наодинці з зимою. І тобі спокійніше від того, що ти йдеш, не криючись ні від кого, а зима ховається, ніби злякавшись лісової тиші.
