[0:17]Вітаю. Мене звати Анастасія Євдокимова, і ми разом відкриватимемо захопливий світ української літератури. І розпочнемо з того, що в Німеччині поблизу Франкфурта на Майні, над річкою Рейн, височіє скеля. Раніше через сильну течію об цю скелю розбивалися човни, а на її вершечку любила сидіти німфа із золотим волоссям, яку звали Лорелей. Вона його розчісувала гребенем і співала, а її спів заманював мореплавців. Лорелей була подібною до сирен із грецької міфології, котрі зваблювали своїм голосом. Про рибалку, який дивиться на скелю, на прекрасну Лорелей, не помічає нічого більше, не зважає на хвилі та скелі, у своєму вірші написав німецький поет Генріх Гейне. Цитую в перекладі Леоніда Первомайського: Зникають в потоці бурхливім, і човен, і хлопець з очей, і все це своїм співом зробила Лорелей. Кінець цитати. Про образи подібні до Лорелей, сирен, німф, морських дів, русалок у світовому мистецтві створено безліч творів. Сьогодні ми розглянемо один із них - баладу українського поета-романтика Петра Гулака-Артемовського "Рибалка". Про ректора Харківського університету та одного з головних поетів Харківської школи романтиків Петра Гулака-Артемовського ми вже згадували, коли ознайомлювалися із творчістю Григорія Квітки-Основ'яненка. Пригадуєте, чому Григорій Квітка почав писати українською? Одного разу Гулак-Артемовський відмовив проханню Квітки написати щось серйозне українською мовою, бо вона, на його думку, була непридатною для цього. Квітка вирішив довести зворотнє і створив перше оповідання нової української літератури "Солдатський патрет", а згодом і першу повість "Маруся". Петро Гулак-Артемовський писав байки - твори алегоричного змісту, у яких тварини наділені людськими якостями. Найвідомішою є "Пан та Собака" про складне становище простих працівників. Також багато перекладав: Руссо, Міцкевича, Горація, Гете. Безумовно, його цікавив романтизм. Він переспівав балади Адама Міцкевича "Пані Твардовська" та Йоганна-Вольфганга фон Гете "Рибалка". Переспів, на відміну від перекладу, довільно переданий текст. Автор наслідує сюжет і образи першоджерела, але вільний у роботі зі змістом та формою. Тобто, Гулак-Артемовський взяв за основу балади Міцкевича і Гете й створив власні. Пригадаймо, що балада перебуває на межі епосу та лірики. Це невелике оповідання, написане віршем, яке, як правило, фантастичне за змістом. Балада "Рибалка", написана 1827 року, є першим романтичним твором української літератури, опублікованим у журналі "Вестник Європи". Прочитаємо і прокоментуємо баладу "Рибалка". Цитую: Вода шумить!.. Вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький на поплавець глядить і промовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» Що рибка смик — то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то журбу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він — а сумує! Кінець цитати. Ліричний герой твору — молодий хлопець, рибалка. Ми не знаємо його імені, лише рід занять. Він передчуває, що на березі бурхливої річки будь-якої миті може щось статися. Це може бути і рибина, і кохання. «Чи то коханнячко?..» — риторичне запитання, яке викликає у юнака переживання, бо такого в його житті ще не траплялося. Цитую: Сумує він,— аж ось реве, Аж ось гуде,— і хвиля утікає!.. Аж — гуль!.. З води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!. Вона й морга, вона й співа: "Гей, гей! Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький!. Кінець цитати. Із води з'являється дівчинонька, а насправді — русалка. Русалки — це міфологічні істоти, духи померлих дівчат, які з'являються біля річок, у лісах чи полях. Їх вирізняє блідість. Як і Лорелей із берега річки Рейн, дівчинонька із твору Гулака-Артемовського розчісує волосся та співає. Вона звертається до рибалки з проханням "не надити гак", тобто не закидати вудочку з гачком у річку, щоби не виловлювати її родичів. Чому? Бо вона пропонує йому альтернативу. Цитую: Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько, Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько!. Ти ж бачиш сам,— не скажеш: ні — Як сонечко і місяць червоненький Хлюпощуться у нас в воді на дні І із води на світ виходять веселенькі!. Кінець цитати. Зверніть увагу на зменшувально-пестливі слова: "гарненько", "серденько", "червоненький", що є характерною ознакою у творах романтиків, а також промовисті епітети, метафори, риторичні оклики. Цитую: Ти ж бачив сам, як в темну ніч блищать у нас зіроньки під водою; Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, — Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!. Зирни сюди!.. Чи се ж вода?. Се дзеркало: глянь на свою уроду!. Ой, я не з тим прийшла сюда, Щоб намовлять з води на парубка пригоду!. Кінець цитати. Русалка розповідає про інший казковий світ, до якого рибалка може дотягнутися рукою, бо він дуже близько. Йдеться про річкове дно. Як і будь-який романтичний герой, рибалка прагне відкрити для себе незнану, таємничу реальність. Вона господиня, яка запрошує до себе в дім, у світ, який не може його розчарувати. Ми пам'ятаємо про тісний зв'язок раннього романтизму з філософією. Знаємо про це передовсім із німецького романтизму, а тоді із французького. Український романтизм мав свою філософську традицію і покладався на неї. Найперше задумаймося, чому Гулак-Артемовський обрав жанр переспіву. Переспів, на відміну від перекладу, дозволяє по-іншому подивитися на оригінал, проінтерпретувати його по-своєму. Отже, Гулак-Артемовський сформував власне бачення балади "Рибалка" Гете. Але яке? Якщо Гете малює класичну романтичну ситуацію, в якій головний герой обирає досконалий вічний світ супроти недосконалого, тлінного, земного, то Гулак-Артемовський мислить інакше. У його баладі немає прірви між поцейбічним і потойбічним. Із дна виходять сонце і місяць, там блищать зорі. З одного боку, тут ми помічаємо міфологічні мотиви, а з другого — ідею про пізнання Григорія Сковороди. Адже фінальним аргументом, який схиляє рибалку пірнути у воду, є його відкриття води як дзеркала. Чистого дзеркала з його відображенням. Цитую: Чи се ж вода?.. Се дзеркало: глянь на свою уроду!. Кінець цитати. За філософією Григорія Сковороди розгледіти свою вроду у воді означає пізнати себе, а пізнати себе означає залюбитися смертно в самого себе, бо ж як полюбити невідоме?
[9:43]Невідоме лякає, а добре знане притягує. Фактично в кокетливому тоні русалка відкриває рибалці справжню дійсність, в яку він смертельно закохується. Дівчина Гулака-Артемовського не сирена, а отже, вона не має магічного голосу, що губить чоловіків. Тож рибалка радше спокушається на магію власного образу у воді. Цитую: Вода шумить!.. Вода гуде... І ніженьки по кісточки займає!.. Рибалка встав, Рибалка йде, То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!. Вона ж морга, вона й співа... Гуль!.. Приснули на синім морі скалки!. Рибалка хлоп!.. За ним шубовсть вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки!. Кінець цитати. Пригадаймо картину художника-романтика Давида Фрідріха Каспара "Схід місяця над морем". Ми захоплені красою заходу сонця так, як і герої картини. Двоє стоять на камені у воді на межі ночі і дня, майже так, як стояв рибалка, коли русалка запрошувала його до себе на дно.
[11:09]Митці-романтики сприймали природу і людину як щось цілісне. Композиція балади "Рибалка" Петра Гулака-Артемовського така: Експозиція: Рибалка сидить на березі річки. Зав'язка: У воді з'являється Дівчинонька-русалка. Кульмінація: Рибалка встає і робить крок. Розв'язка: Рибалка зникає назавжди. Отже, сьогодні ми прочитали романтичну баладу Петра Гулака-Артемовського "Рибалка" та з'ясували, що це переспів твору німецького поета-романтика Йоганна-Вольфганга фон Гете. Цей твір розповідає про наївного рибалку та підступну русалку, яка його забрала на річкове дно. У творі є і краса природи, і драматична ситуація, і фантастичний світ, і міфічна істота — русалка. Дякую за увагу і до нових зустрічей.
