[0:00]Вітаю, шановні 11-класники та 11-класниці. На сьогоднішньому уроці ми будемо письмово переказувати текст художнього стилю і продовжувати його творчим завданням. На екрані ви бачите оформлення роботи, сьогоднішня дата. Далі зазначаємо вид роботи: контрольний переказ з творчим завданням і назву тексту, який будемо переказувати: Ти тільки вір. Пропоную послухати текст, ознайомитися з його змістом. Ти тільки вір. У школі, де вчився Толя, а Віра Петрівна з чоловіком працювали вчителями, з'явився новий гурток. Настільки неочікуваний, що черга охочих до нього записатися стояла аж до учительської. Це був гурток повітряні змії. Географ записував усіх охочих у синій блокнот із зображенням Ай-Петрі, щоб потім влаштувати відбір. Мовляв, освоїти техніку запускання змія - справа непроста і опанувати її зможе не кожен. Віра Петрівна пам'ятає, як два дні її хлопці працювали над тим змієм у гаражі. Повітряний змій вийшов точнісінько, як у журналі. Віктор Іванович, як справжній технар, 10 разів прорахував усі градуси та кути, щоб цей апарат точно злетів. А Толя радів: у нього був власний повітряний змій, трикутний птах із трьох пістрявих кольорів - жовтого, зеленого і помаранчевого. Велике небесне вирви око. Толя не міг дочекатися, коли всі вони, включно з мамою Петрівною, її пакетом вишневих пиріжків і повним термосом компоту, сядуть у їхні блакитні Жигулі і вирушать на Витачівські пагорби, бо тільки там на зелених дніпровських кручах вони зможуть спіймати справжній вітер, на який заслуговує їхній статний красень змій. Проте змій виявився норовливим і підкорятися маленькому Толику не хотів. Спочатку відмовлявся злітати, потім нитка постійно плуталася в руках, а коли Толя таки примусив змія злетіти, різнобарвний неслух мчав куди завгодно, тільки не туди, куди спрямовував його маленький пілот. Толя злився і плакав, пробував далі, але допомоги від батьків не приймав, хіба лише слова підтримки. Віра Петрівна пам'ятає, як вони з татом по черзі підбадьорливо казали йому: Толичку, ти тільки вір. І син вірив, плакав, витирав сльози, шморгав носом, не відчував рук, але все продовжував вперто запускати змія, аж поки той, нарешті, не підкорився і не полетів так, як того хотів його маленький господар. Ох, скільки ж там було радості! Толя, не зводячи зі змія очей, біг Витачівською кручею і кричав, щосили: Летить! Він летить! Мій змій летить! А оскільки на підборідді очей у Толика не було, а мама з татом не встигли навіть зойкнути, Толя зашпортався, впав на спину і розсік собі шию об камінь. Але ні кров, що юшила з рани, ні кусюча зеленка, якою її замазував тато, ні промовляння наляканої мами, ніщо не могло затьмарити радості від змія, що таки полетів. З того дня у них залишилися спогади і шрам у формі маленького колоска. План переказу простий, без розбивки на підпункти. Тобто ось пункти плану, які допоможуть пригадати зміст тексту і допоможуть сформувати те, що ви будете писати у текст. Зараз ми з вами прослухаємо текст із прив'язкою до пунктів плану. Перший пункт плану ви бачите на екрані: У школі з'явився новий гурток. У школі, де вчився Толя, а Віра Петрівна з чоловіком працювали вчителями, з'явився новий гурток. Настільки неочікуваний, що черга охочих до нього записатися стояла аж до учительської. Це був гурток повітряні змії. Другий пункт плану: Освоїти техніку запускання змія - справа непроста. Географ записував усіх охочих у синій блокнот із зображенням Ай-Петрі, щоб потім влаштувати відбір. Мовляв, освоїти техніку запускання змія - справа непроста, і опанувати її зможе не кожен. Третій пункт плану: Повітряний змій вийшов точнісінько, як у журналі. Віра Петрівна пам'ятає, як два дні її хлопці працювали над тим змієм у гаражі. Повітряний змій вийшов точнісінько, як у журналі. Віктор Іванович, як справжній технар, 10 разів прорахував усі градуси та кути, щоб цей апарат точно злетів. А Толя радів: у нього був власний повітряний змій, трикутний птах із трьох пістрявих кольорів - жовтого, зеленого і помаранчевого. Велике небесне вирви око. Четвертий пункт плану: Толя не міг дочекатися випробування. Толя не міг дочекатися, коли всі вони, включно з мамою Петрівною, її пакетом вишневих пиріжків і повним термосом компоту, сядуть у їхні блакитні Жигулі і вирушать на Витачівські пагорби, бо тільки там, на зелених дніпровських кручах, вони зможуть піймати справжній вітер, на який заслуговує їхній статний красень змій. Повітряний змій виявився норовливим. Проте змій виявився норовливим, і підкорятися маленькому Толику не хотів. Спочатку відмовлявся злітати, потім нитка постійно плуталася в руках, а коли Толя таки примусив змія злетіти, різнобарвний неслух мчав куди завгодно, тільки не туди, куди спрямовував його маленький пілот. Толя злився і плакав, пробував далі, але допомоги від батьків не приймав, хіба лише слова підтримки. Змій підкорився і полетів. Віра Петрівна пам'ятає, як вони з татом по черзі підбадьорливо казали йому: Толичку, ти тільки вір. І син вірив, плакав, витирав сльози, шморгав носом, не відчував рук, але все продовжував вперто запускати змія, аж поки той, нарешті, не підкорився і не полетів так, як того хотів його маленький господар. Ох, скільки ж там було радості! Толя, не зводячи зі змія очей, біг Витачівською кручею і кричав, щосили: Летить! Він летить! Мій змій летить! Останній пункт плану: А оскільки на підборідді очей у Толика не було, а мама з татом не встигли навіть зойкнути, Толя зашпортався, впав на спину і розсік собі шию об камінь. Але ні кров, що юшила з рани, ні кусюча зеленка, якою її замазував тато, ні промовляння наляканої мами, ніщо не могло затьмарити радості від змія, що таки полетів. З того дня у них залишилися спогади і шрам у формі маленького колоска. Попрацюємо із словами, словосполученнями, тобто із тими допоміжними матеріалами, які ось якраз будуть працювати на оформлення вашого тексту, на передачу змісту. Через те, що у нас ніде у плані не згадано ім'я і по батькові батьків головного героя, от, то тут треба нагадати, і ви можете скористатися цим. Отже, Віра Петрівна, а через те, що це текст художній, то у нас з вами ще трапляється, ну, мабуть, це через те, що сприйняття хлопчика: Мама Петрівна, так звали жінку. Віктор Іванович - це тато, люди, які працювали якраз вчителями у тій школі, де навчався їхній син. Слово Ай-Петрі трапилося нам в тексті, це географічна назва.
[8:42]Блокнот географа був якраз із такою картинкою, і отак пишеться якраз ця географічна назва.
[8:58]Далі нам дуже часто треба буде писати про той предмет, ту іграшку, які якою якраз керував головний герой і це повітряний змій. І зрозуміло, що повторювати постійно змій, змія, змію і так далі, це буде некрасиво, це повтор, тавтологія. Тому треба замінювати якраз це словосполучення якимись іншими синонімами, синонімічними словосполученнями, перефразами і так далі. Є дещо в тексті, дещо можна самостійно дібрати. Повітряний змій, і в тексті трикутний птах із трьох пістрявих кольорів, небесне вирве око, мабуть він настільки був яскравий, що навіть важко було на нього дивитися. Красень, норовливий літун, різнобарвний неслух, підкорювач неба, Жигулі, Витачівські кручі (Витачів), зашпортатися, юшити, затьмарити. Можна придумати свій варіант.
[10:16]Написання слова Жигулі. Нещодавно ми з вами повторювали правопис великої літери і лапок у власних назвах, і ми з вами пам'ятаємо, що якщо ми пишемо автомобіль, то тоді слово Жигулі, марка автомобіля, пишеться з великої літери і в лапках. Якщо ж ми з вами не використовуємо слово автомобіль, як авторка тексту, то тоді ми пишемо просто з маленької літери і беремо в лапки. Витачівські кручі - місцевість, якраз де відбувалася ця подія. Це від назви села Витачів, ось географічна назва, вона теж зазначена на екрані. Зашпортатися, юшити, затьмарити. Ці слова ми рідко використовуємо, і тому слід зупинитися на їхньому лексичному значенні. Отже, зашпортатися - спіткнутися, незручно ступивши, зачепившись ногою, втратити рівновагу. Те, що якраз і трапилося з із Толиком. Далі, юшити - литися, текти у великій кількості, про кров, піт і т.ін.. Тут у нас з вами про рану. От, коли хлопчик впав. Затьмарити - зробити щось темним або невидимим, прикривши світло, затулити, заступити. От, все відійшло на другий план, а на першому плані, звичайно, були емоції від того, що дійсно змій підкорився, злетів, і дитина якраз передавала ці емоції. Повертаємося назад. Якщо ви будете оформлювати оці от вигуки всі, оцей от прояв емоцій хлопчика за допомогою речення прямої мови, то слід пригадати, як вони оформлюються. В залежності від того, куди ви поставите в своєму реченні слова прямої мови, слова автора. Якщо слова автора будуть на першому місці, тобто Толик біг і кричав, тоді ви ставите двокрапку і в лапках з великої літери, продовжуєте пряму мову. Звичайно, що це були емоції, а емоції, висловлені окличним реченням, то не забувайте про знак оклику. І навпаки, якщо пряма мова у вас опиниться на першому місці, тоді ви після лапок, коли запишете речення прямої мови, поставите тире і продовжите слова автора з маленької літери. І ще один момент, якщо ви були уважні слухаючи текст, то наприкінці тексту ви почули перелік однорідних членів і узагальнювальне слово. Пам'ятаєте, там, мабуть, що ні кров, от далі, ні зеленка кусюча, ні пере- промовляння переляканої мами, ніщо не могло заступити радість від того, що змій все-таки підкорився і злетів.
[18:23]На цьому підготовча робота закінчена. Сподіваюся, що ваші роботи вийдуть вдалими, цікавими, а продовження дійсно творчими. Дякую за вашу увагу. Мені залишається побажати вам удачі, високих результатів вашої роботи. Бережіть себе, на все добре.
