9 клас. Українська література. Тарас Шевченко. «Гайдамаки»

[0:14]Вітаю! Мене звати Анастасія Євдокимова і разом ми відкриваємо захопливий світ української літератури. Наша мандрівка творами Тараса Шевченка триває. Ознакою зрілості літератури, її повнокровності, дорослості є створення національного епосу. Тобто твору великого не лише за обсягом, але й за кількістю порушених тем та проблем. Наприклад, тексту про велику війну, як Іліада грецького поета Гомера. Такими є Гайдамаки, великий за обсягом твір, який потребує не лише знання історичних фактів, але й розуміння тогочасних реалій життя. Тому наше завдання сьогодні - оглядово ознайомитися з твором та з'ясувати найважливіші аспекти того, що він у собі ховає. У Гайдамаках йдеться про селянське повстання 1768 року, яке називалося Коліївщина. Воно розгорталося на Правобережній Україні. Нагадаю, що Правобережжя було під владою польського королівства, а Лівобережжя - Російської імперії. Безпосереднім приводом для повстання стала поява конфедератів, частини польської шляхти, яка об'єдналася проти польського короля Станіслава Понятовського, який симпатизував російській імператриці Катерині II. Причини повстання - умови, у яких жили люди на українських територіях: посилення кріпацтва, релігійні обмеження, надмірна влада поміщиків. Аж раптом з'явилися ще й конфедерати з регулярними спустошливими візитами до людей. Очолив повстання запорожець Максим Залізняк. На бік повстанців перейшов і сотник, який був під владою короля, Іван Гонта. Важливо зазначити, що імператриця побачила у повстанні загрозу для своїх територій. Тому російські війська придушили його, а гайдамаків передали на розправу полякам. У поемі є два збірні образи - гайдамаки та ляхи, тобто українці та поляки, яких автор контрастно протиставляє одне одному. Але хто винен - є хороші чи погані? Чи вказує нам Шевченко на крайніх? Ні, адже винні і поляки, і українці, і євреї, які не змогли жити в мирі, іти на компроміси, брататися. На відміну від реальних історичних персонажів Максима Залізняка та Івана Гонти, на боці гайдамаків виступає також Ярема Галайда. Вигаданий персонаж, котрий безумовно мав прототип. Ярема - сирота і наймит, який насправді має велику внутрішню свободу. Цей образ увібрав найкраще від гайдамацтва: ніжну душу та хоробрість. Чому Ярема прагне помститися конфедератам і перетворюється на відчайдушного месника, коли бере в руки зброю? Бо вони викрадають єдину, дорогу його серцю людину, кохану Оксану. Тож Ярема бореться не лише із суспільною несправедливістю, але й виборює особисте щастя. Однією з наскрізних сюжетних ліній твору є любовна історія Яреми та Оксани. Їхнє прощання, убивство її батька Титаря, викрадення дівчини, боротьба за неї. Пригадайте, під час вивчення поеми Тарасова ніч ми говорили про мотив помсти. Мотив - це стійкий формально-змістовий елемент художнього твору, який рухає сюжет. Він відрізняється від теми, яка є сукупністю мотивів. Отож, чи не найбільше мотив помсти Тарас Шевченко пропрацьовує в Гайдамаках. Зокрема, пригадаймо епізод «Освячення ножів» у Чигирині. Цитую: «А тим часом гайдамаки ножі освятили». Кінець цитати. Що це був за обряд освячення ножів? Чому раптом священники святили ножі, інструменти вбивства, зброю? Російська імператриця Катерина II була особисто зацікавлена в тому, щоби влада Польщі на Правобережній Україні послабилася. Але водночас для неї було важливо, щоби настрої повстання не перекинулися на Лівобережжя. Саме тому з Російської імперії приїжджали вози зі зброєю, ножами, які освятили на свято Маковія, або ж на Медовий Спас у кінці серпня. Церква, яка традиційно підтримує мир та християнську цінність людського життя, дає свій дозвіл на справедливу помсту. Пригадаємо освячення зброї в добу Козаччини або хрестових походів. Це також означало: насувається по-справжньому велика загроза, яку потрібно зупинити. Цитую: «Молітесь, діти! Страшний суд Ляхи в Україну несуть — І заридають чорні гори». Кінець цитати. У героїчному минулому є подвиги попередніх гетьманів: Хмельницького, Остряниці, Наливайка. Але настала мить, коли суне велика загроза, а гетьманів-керівників немає, тому кожен повинен щось зробити. У цих умовах автор бачить майбутнє страшним та апокаліптичним: «заридають чорні гори». Саме тому це зло потрібно рішуче зупинити. Чаша терпіння переповнена, і виривається людський розпач, наближається час кари, покарання, помсти ворогам-конфедератам за знущання, релігійні утиски, соціальні обмеження. І саме ця жага, потреба мститися і є рушійною силою. Епізод за епізодом помста стає все кривавішою та страшнішою, а гайдамаки - це неконтрольована стихія, яка не помічає нічого на своєму шляху. Тому за помстою приходить ще більша помста. Суспільна напруга настільки висока, що діяти потрібно рішуче. Шевченко зображує конфлікт індивіда Івана Гонти і спільноти, до якої той входить, спільноти, яка перебуває під загрозою і має здатність перетворюватися на авторитарного монстра. Напруга зростає від того, що Гонта очолює цю спільноту та відповідає за її життєздатність. Цитую: «Мої діти - католики... Щоб не було зради, щоб не було поговору, панове громадо! Я присягав, брав свячений різать католика. Сини мої, сини мої! Чом ви не великі? Чом ви ляха не ріжете?..» Кінець цитати. Індивід програє та діє з ополоу, тож Іван Гонта вбиває своїх синів, котрі мають протилежну політичну позицію. Цитую: «Тяжко мені жить! Тяжко мені плакать! Праведнії зорі! Ховайтесь за хмару, я вас не займав, я дітей зарізав!.. Горе мені, горе, де я прихилюся?» Кінець цитати. Тому самовирок Гонти очевидний. Цитую: «Нехай на сім світі Мене за вас покарає, за гріх цей великий. Просіть, сини! Я прощаю, що ви католики». Кінець цитати. Пригадайте, ми вже говорили про синовбивство, коли аналізували образ Гоголівського Тараса Бульби. Однак, на відміну від Бульби, Гонта з Гайдамаків усвідомлює весь масштаб гріха. Він переживає тяжкі душевні муки та кається перед Господом, визнаючи свою провину. Він не може собі пробачити та вчиняє суд над собою. За жанром «Гайдамаки» - це історико-героїчна, романтична, ліро-епічна поема-епопея. Вона розповідає про реальну історичну подію, у центрі якої її лідери-герої. Розповідь про масштабне повстання поєднується з ліричними відступами і діалогами. Поезія (лірика) чергується з прозою (епосом). Композиційні особливості поеми: 2 вступи, 11 розділів, епілог, відсутність розв'язки, 2 сюжетні лінії (історична та любовна). Тарас Шевченко присвятив Гайдамаки своєму другу - конференц-секретарю Петербурзької академії мистецтв Василю Григоровичу. Це було такою формою вдячності за те, що Григорович долучився до викупу Шевченка з кріпацтва. Окремі розділи поеми Гайдамаки друкувалися в альманасі Ластівка Євгена Гребінки, а згодом, 1841 року, твір вийшов окремою книжкою. Безумовно, у процесі роботи над поемою Шевченко звертався до всіх доступних українських, російських, польських джерел про часи Коліївщини. Але основою все одно були перекази його діда Івана, які малий Тарас слухав у дитинстві. До цього твору було багато зауважень у критиків та цензорів. На нього накладалося багато заборон у ті часи, зокрема тому, що Шевченко протиставляв народну пам'ять про події офіційному імперському трактуванню історії. Отже, сьогодні ми оглядово говорили про великий складний твір - поему Гайдамаки. У центрі трагічні події Коліївщини - гайдамацького повстання. Наскрізним є мотив помсти, кривавої розправи з ворогами, ненависті до них, боротьби за свої цінності, а також поліфонія, множинність українських голосів, крізь які бачимо поляків та євреїв. Дякую за увагу. До нових зустрічей!