[0:00]Гадючник шестипелюстковий або гадючник звичайний. Синонімічні назви Філіпендуля хексапетала та Філіпендуля вульгарис. Також гадючник в'язолистий, Філіпендуля ульмарія, рослина родини Розові. З гадючником в'язолистим ми вже знайомилися, коли вивчали ефірні олії. Обидва види гадючника багаті на дубильні речовини. Гадючник шестипелюсткове поширений по всій Україні, крім Карпат і південних районів степу. Гадючник в'язолистий росте по всій території України. Обирає більш зволожені місце зростання у порівнянні з гадючникам шестипелюстковим. Рослина росте на вологих луках по берегах річок, у заболочених лісах, по чагарниках та у ліссях. Гадючники - це багаторічні трав'янисті рослини. Обидва види мають кореневище. Проте, лише у гадючника шестипелюсткового, додаткові корені, які розвиваються на кореневищах, потовщуються і перетворюються на кореневі бульби. Листки обох видів гадючників відносяться до пірчасто розсічених. Проте вони відрізняються за формою та розмірами сегментів. У гадючника в'язолистого, між великими сегментами розташовані проміжні, дрібні. Такий лист називають ще приривчасто-пірчасто-розсіченим. При розтиранні листки гадючника мають характерний і різкий запах. Також у гадючника в'язолистого черешок та стебло мають інтенсивне червоне забарвлення. У гадючника шестипелюсткового сегменти пірчасто розсіченого листка дрібніші. Вони мають вирізи, що доходять до середини листкової пластинки. Тому такі сегменти є пірчасто роздільними. Листок гадючника шестипелюсткового ми можемо охарактеризувати як пірчасто розсічений з пірчасто роздільними сегментами. Ви пам'ятаєте, що види гадючника при заготівлі можна переплутати із валеріаною лікарською, у якої листки також пірчасто розсічені, проте сегменти їх цілісні.
[2:47]Квітки гадючників правильні, зібрані у волоть. Тичинок багато. Маточок також багато, вони не зростаються між собою. Такий гінецей називають апокарпним. У валеріани віночок темно-рожевий, зрідка білий, трубчасто-воронкоподібний з п'ятилапатевим відгином. Тичинок три, а маточка одна. Плід гадючників апокарпний, багатолистянка. У гадючника в'язолистого окремі листянки у складі плоду спірально закручені. У валеріани плід сім'янка з чупком. У науковій медицині використовують кореневища з коренями гадючника шестипелюсткового, як в'яжучий, потогінний і сечогінний засіб. Кореневища гадючника в'язолистого мають таке саме використання. Офіціональною сировиною у гадючника в'язолистого є квітки. Сировина цього виду містить ефірну олію із саліциловим альдегідом, вільну саліцилову кислоту, дубильні речовини, вітамін С. Сировину гадючника в'язолистого називають природним аспірином і використовують як потогінний та жарознижувальний засіб. Кореневі бульби гадючника шестипелюсткового містять багато крохмалю, тому вживаються у їжу. У вареному вигляді на смак вони нагадують виварені фрукти із узвару. Квітки обох видів гадючника використовують як сурогат чаю. Настій квіток можна використовувати при ревматизмі, екземі, виразках шлунку та дванадцятипалої кишки.
