[0:18]Вітаю! Мене звати Анастасія Євдокимова і разом ми відкриватимемо захопливий світ української літератури. Сьогодні ми продовжимо розмову про історичну повість Миколи Гоголя Тарас Бульба. Головна думка твору винесена в назву – Тарас Бульба. Це текст насамперед про психологію однієї людини — Тараса Бульби. У різних частинах твору він постає в різних образах. Проаналізуймо кожен із них. Він є людиною свого часу і соціального статусу – козацьким полковником. Знає долю своїх синів наперед. Вони вивчиться і стануть козаками, тому виховує їх відповідно до кодексу козацької честі. Із опису життя Запорозької січі ми зрозуміли, що ця республіка об’єднувала представників різних станів, тож Остап з Андрієм могли не вчитися й піти на Січ. Але для козака важливо бути освіченим. Тарас удає, що він пересічний воїн і ніякими знаннями не володіє. Але насправді це не так. Наука – те, що має для нього значення. Сини отримали освіту в Київській академії, тепер Києво-Могилянська академія. І це перший рівень їхньої підготовки. Наступний – це військова теорія та практика на Січі. Під час першої зустрічі він милується своїми синами і хоче відразу їх випробувати фізично та інтелектуально. Старший Остап успішно долає випробування і на знак поваги та прийняття з боку батька отримує похвалу. Тарас не обіймає синів, а відразу провокує їх на бійку. Так, це жартівливий конфлікт, але все одно це м’яке насильство. Бульба прагне показати побратимам тих, кого приводить у військо замість себе. У нього всередині навіть не відбувається боротьба, бо козак однозначно переважає над батьком. Цитую: Юрба народу лаялася на березі з перевізниками. Козаки підпопружили коней. Тарас підбадьорився, підтягнув дужче на собі пояс і гордо розправив рукою вуса. Кінець цитати. Чому гордо? По-перше, Тарас був упевнений у власній цінності для Січового товариства. А по-друге, він привіз свіжу кров – синів, які автоматично є цінними та шанованими. Тарас – дбайливий господар. Він думає про своє майно, діє не хаотично, а продумано і сплановано. Лише на перший погляд може здатися, що він зустрів синів, побачив у них козаків та захотів на Січ. Насправді ж, Бульба це планував. Він знав, що вони відразу поїдуть на Січ. Для Тараса боротьба з ворогами – це невід’ємна частина життя, у нього психологія воїна. Тарас – лідер. Пригадайте, коли кошовий пояснює Бульбі, чому козаки не можуть виступити з військовими діями, то він робить державний переворот у межах демократичної Січі. Саме він підмовляє козаків обрати нового кошового Кирдягу, а потім бере на себе функції командування військом під Дубно. Він командував і в родині, і козацьким військом. Це той тип героя, якому властива самопожертва. В ім’я Батьківщини він пожертвував найціннішим – дітьми. А потім і власним життям. Пригадаймо сцену смерті Андрія.
[4:26]Цитую: Отак продати? Продати віру? Продати своїх? Стій же, злазь з коня! Покірно, як дитина, зліз він з коня і стояв ні живий, ні мертвий перед Тарасом. Стій же й не ворушись! Я тебе породив, я тебе і вб’ю! – промовив Тарас і, відступивши крок назад, зняв з плеча мушкета. Білий, як полотно, стояв Андрій: видко було, як тихо ворушилися уста його і як він вимовив чиєсь ім’я; але не було то ім’я Вітчизни, чи матері, чи брата – то було ймення красуні-польки. Тарас вистрілив. Кінець цитати. Чому Тарас убиває свого сина? Тарас розуміє, що мусить виправити власні помилки. Він неправильно виховав Андрія, тому той оступився і вибрав панночку, а не Батьківщину. А кодекс козацької честі не допускає таких помилок. Із Остапом усе інакше. Тарас бачить позитивні результати виховання. У бою юнак справляється із завданнями. Цитую: Добре, синку! Добре, Остапе! – гукав йому Тарас. – А ось і я слідом за тобою! Кінець цитати. Остап складає іспит на службу Батьківщині та рухається попереду. А батько приймає й іде за ним, слідкуючи за кожним кроком. Як ми вже з’ясували, у системі цінностей Тараса найвища форма любові – любов до Батьківщини. І за секунду до страти Остап теж залишається вірним цій цінності. Цитую: Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене? – Чую! – залунало серед мертвої тиші, і весь мільйон народу разом здригнувся. Кінець цитати. Він кличе батька, щоб запитати, чи бачить той, що Остап тримається своїх ідеалів до кінця – він вірний Батьківщині. Лише після загибелі Остапа Тарас відчуває себе батьком, а смерть сина сприймає як власну. Тому другим життям він вирішує розпорядитися більш грамотно й повністю присвятити його справі боротьби з ворогами. Цікаво, що Тарас гине не в бою. Його зраджує ніч – люлька, яку він загубив у траві, по яку нахилився. І в цей момент на нього налетіли вороги. Той, хто народився з шаблею, мав би від неї і померти. Але навіть у останні хвилини життя, прикутий до дерева, він все одно допомагає своїм побратимам втекти від ворогів. Для Гоголя сміх – це форма захисту, тому він робить Бульбу не лише серйозним патріотом, взірцевим типажем козацького полковника, але й трішки комічним персонажем. Передусім, ідеться про прізвище. Бульба – це діалектне слово, яке означає картоплю.
[7:46]Тобто національного героя звати Тарас картопля. Ще одним гоголівським прийомом є любов до перебільшень – гіперболізація об’єктів чи явищ. Сцена на початку твору, коли Тарас намагається хвацько застрибнути на коня. Цитую: Бульба раптом вискочив на свого Чорта, що скажено рвонувся вбік, почувши на собі двадцятипудову ваготу. Тарас-бо був надзвичайно важкий і дебелий. Кінець цитати. 20 пудів – це скільки? Нам сьогодні необхідно пояснювати, що 20 пудів – це 320 кг. Але читачеві 19 століття це було зрозуміло, і він міг посміятися з цього епізоду. Або коли Тарас перевдягає синів зі священницьких довгих ряс у козацький одяг, то їхні шаровари, як Чорне море завширшки. Одна з найвідоміших гіпербол у творчості Гоголя з повісті Страшна помста, що ввійшла у збірку Вечори на хуторі біля Диканьки. Цитую: Мало який птах долетить до середини Дніпра. Кінець цитати. Невже Дніпро настільки широка річка? Звісно ні. Але саме цей прийом допомагав Гоголю створювати український міф. Творчість Миколи Гоголя надихала художників. На основі описів з повісті Тарас Бульба український художник Ілля Рєпін у кінці 19 століття написав картину Запорожці пишуть листа турецькому султанові. Про такий лист Рєпін почув від свого друга історика Дмитра Яворницького, дослідника історії українського козацтва. Яворницький зображений на картині в центрі, у ролі писаря, навколо якого зібралися козаки. Композиція на картині побудована так, що складається враження, ніби глядачі також присутні під час цього процесу. Але насправді ніякого подібного листа не існувало. Отже, головний герой однойменної повісті Миколи Гоголя Тарас Бульба буває різним. Лідер для козацького товариства, синовбивця щодо Андрія, скривджений батько щодо Остапа. Воїн, який шукає помсти на останньому етапі життя, відчайдушний, але водночас комічний герой. Дякую за увагу і до нових зустрічей.
