[0:00]Привіт! Ви на каналі Розумний котусь. І сьогодні я розповім вам біографію Гарпер Лі. Нелл Гарпер Лі - американська письменниця та публіцистка, відома завдяки її роману «Вбити пересмішника». Дитинство і навчання. Гарпер Лі народилася 29 квітня 1926 року. Вона була наймолодшою дитиною в родині юриста. Своє дозвілля дівчинка проводила з однолітками, проте більше за все любила читати. Коли вона пішла до школи, то вже мала неабиякий читацький багаж, оскільки читала все, що траплялося під руку: від дитячих книжок до місцевих газет і батькових паперів. З дитинства Нелл заприєтелювала із сусідом Труменом, який згодом став прототипом Ділла Гарріса, персонажа книги «Вбити пересмішника». Її сусід теж став відомим письменником і в своїй книзі «Інші голоси, інші кімнати» взяв образ Гарпер Лі для героїні своєї книги. По закінченні школи в Монровіллі вступила до коледжу, до коледжу Гантінгтона в Монгомері. Після чого два семестри вивчала право в державному університеті, один рік провела в Оксфордському університеті в Англії, однак навчання не закінчила. Нагороди та медалі. Роман «Вбити пересмішника» було відзначено Пулітцерівською премією 1962 року та Національною медаллю мистецтв 2010. У листопаді 2007 року президент США Джордж Буш нагородив письменницю президентською медаллю за свободу. Церемонія відбувалася в Білому домі. Останні роки життя Гарпер Лі. Гарпер Лі померла 18 лютого 2016 року за декілька місяців після виходу у світ приквела до роману «Вбити пересмішника», «Іди, вартового постав». Ця книжка була написана ще в 1950-х роках. Тоді письменниця отримала від видавця рекомендацію використати один із розділів цього роману як сюжет для нового твору. Так світ отримав книжку «Вбити пересмішника». У романі «Іди, вартового постав» розповідається про те, яким було життя родини Фінчів після подій, зображених у книжці «Вбити пересмішника». Тоді її головній героїні виповнилося 25 років.
[2:35]Аналіз роману «Вбити пересмішника» Очима дитини легше побачити і пояснити, що люди з різним кольором шкіри однакові. Незрозуміло тоді, чому соціум ставиться до них по-різному, упереджено, несправедливо. Роман «Вбити пересмішника» перекладено більш ніж 10 мовами світу. В американській літературі цей роман вважають найбільш вагомим щодо відображення боротьби американців за рівність громадянських прав. Роман «Вбити пересмішника» став викликом для суспільства не лише тому, що був написаний у штаті Алабама, який у той час був центром найгострішої боротьби за права афроамериканців, а й тому, що події в період Великої депресії в США відтворені з точки зору дівчинки. Адже, щоб зрозуміти важливість зображуваних подій, зрозуміти і побачити тих людей, хто тебе оточує, потрібно, як каже головна героїня роману, «походити в черевиках того, хто відрізняється від тебе». Символіка назви твору. Назва роману бере свій початок із прислів'я: «Це гріх вбити пересмішника». Уперше читач дізнається про це прислів'я, коли діти адвоката Фінча, Аттікуса, отримують на Різдво в подарунок рушниці. Батько дозволяє стріляти тільки по бляшанках і на крайній випадок по сойках. Птах-пересмішник, відомий своїм співом, однак птах чарівний і беззахисний, який завжди співає і є легкою здобиччю для мисливця. Тобто в прислів'ї йдеться про те, що гріх шкодити добрим і беззахисним створінням. У романі з пересмішником асоціюються два герої: Страхолюд Редлі і Том Робінсон.
[4:21]Страхолюд Редлі або містер Артур асоціальний. Том Робінсон має фізичну ваду, покалічену ще з дитинства руку і складне соціальне становище, спричинене його расовою належністю. За добрий намір допомогти білій жінці, спостерігаючи її важке життя в родині, щодня проходячи повз її будинок, він часом допомагає їй. Його засуджують через її ж наклеп у фізичному домаганні. Особливості композиції та тематики роману. Твір «Вбити пересмішника» має складну жанрову будову. Це біографічний роман з елементами пригодницького і соціально-побутового романів. Книжка складається з двох частин. Перша частина присвячена хлопцеві, який вів відлюдницький спосіб життя, його називали Страхолюдом Редлі. У другій частині роману йдеться про боротьбу за права афроамериканця Тома Робінсона, якого безпідставно звинуватили в злочині. Проте ця книжка не лише про те, як правовим шляхом люди досягали рівності громадянських прав у 1930-х роках у США, а й про стереотипи мислення, нетерпимість до тих, хто відрізняється кольором шкіри, віросповіданням, особливостями культури і поведінкою. Провідними темами роману «Вбити пересмішника» є тема самотності, співчуття, здатності або нездатності людини до співпереживання. Письменниця змальовує чимало прикладів відчуження в сучасному суспільстві, коли хтось залишається самотнім у власному домі, коли лише за кольором шкіри людину вважають винною в злочині, і вона самотужки веде боротьбу за свободу, не маючи віри в правосуддя. Коли юрист залишається один на один із суспільством, що повертається проти нього, проте людина мусить відстоювати справедливість. Коли хтось береться за складну, але благородну справу, знаючи наперед, що не виграє, коли людина дуже самотня у своїх релігійних переконаннях, і всі насміхаються з неї, коли вона має інші релігійні погляди. Письменниця Гарпер Лі здійснила унікальну спробу порушити актуальні теми Великої депресії у США, серед яких найважливішою стала боротьба за расову рівність. «Є в нашому житті щось таке, через що люди втрачають людську подобу. Як би там не було, а будь-який натовп складається з людей» Гарпер Лі. Особливості романної оповіді. Події в романі зображено крізь призму свідомості дівчинки Джин Луїзи Фінч на прізвисько Всевидку. Головна героїня отримала своє прізвисько через те, що була спритною і спостережливою, помічала все, що відбувається довкола. Погляд оповідача на події є ретроспективним. На час розвитку подій Всевидку було 8 років, її братові Джемму Фінчу - 12 років. Їхньому батькові-адвокатові Аттікусу Фінчу майже 50 років.
[7:19]Дітей виховував батько, мати померла, і її пам'ятав лише Джем, тому часто сумував за нею. Батько давав своїм дітям свободу в їхніх вчинках, проте навчав відповідально ставитися до всього, що вони роблять. Він завжди все чесно пояснював дітям, коли ті ставили йому запитання, а ще багато читав їм різних книжок. Отже, оповідь у романі ведеться від першої особи. Всевидку розповідає історію детально і розлого. Проте цей твір багатоглосий. Читач ознайомлюється з життям різних верств населення, отримуючи уявлення про події з різних точок зору. Всевидку поступово змінюється протягом роману. Спершу це дівчисько, яка нічим не поступається хлопцю і може його відлупцювати. Від сусідки місіс Модді Всевидку дізнається про те, що можна поступатися в чомусь незначному і водночас дотримуватися найважливіших цінностей в житті. «Якщо хтось називає тебе словом, яке йому здається лайливим, це зовсім не є образою, це не образливо, а лише свідчить про жалюгідність цієї людини» Гарпер Лі. Більшість подій у творі відбуваються влітку, зі слів оповідачки це найкращий час, коли можна спати на подвір'ї, їсти все найсмачніше, споглядати тисячі відтінків кольорів довкола. Поруч із Всевидку був Ділл, хлопець, який освідчився Джин у коханні. Вони збиралися одружитись, як тільки виростуть.
[8:44]Товаришем в літніх канікулах у Джема і Джин був Діл Гарріс. Разом з ним вони ставили цікаві п'єси за мотивами кінофільмів і вигадували для себе різні пригоди. Діти намагалися виманити на вулицю Страхолюда Редлі, сусіда, який ніколи не грався з ними. Діти вигадали цілу п'єсу про його життя, проте батько заборонив насміхатися над містером Артуром, таким було ім'я Страхолюда Редлі. Містер Артур спостерігав зі свого дому, зі своєї темної кімнати за тим, як грають у різні ігри сусідські діти. Він залишав їм подарунки в дуплі неподалік свого будинку, тричі рятував їм життя. Уперше, коли Діл, Джем і Джин улаштували собі розваги і перевіряли свою сміливість, містер Артур залатав порвані штани Джема і повісив на паркан, де їх і порвав Джем, коли рятувався від попереджувальних пострілів брата містера Артура, прийнявши бешкетників за злодіїв. Удруге під час пожежі в сусідньому будинку, діти Джин і Джем стояли на великій відстані від свого дому, там, де їм наказав стояти батько. Тоді містер Артур знову непомітно накинув ковдру на Джин і не дав їй замерзнути холодної ночі. І врешті врятував життя Джему та Джин, коли на них напав містер Юел через те, що хотів помститися їхньому батькові-адвокату, який захищав права африканця, розкривши неприємну правду про його білу доньку для всього міста. Висновки. Роман «Вбити пересмішника» Гарпер Лі пов'язаний з актуальними проблемами становлення громадянського суспільства в США. У творі порушено проблеми боротьби із соціальною нерівністю, расовою неприязню, стосунків батьків і дітей, моральної відповідальності за власні вчинки. Події в романі подано з точки зору дітей, що обумовлює щирість і безпосередність оповіді. Світ дітей і світ дорослих створює особливу систему дзеркал у висвітленні образів і подій. Автор авторка стверджує ідеї толерантності, порозуміння, миру і людяності. А ви були на каналі Розумний котусь. Дякую, що слухали. А ще більше буду вдячна, якщо залишите коментар під відео. Ну і, звісно, якщо ви ще не підписалися, то зробіть це. Бо тільки, коли зростає кількість підписників, я розумію, що моя робота є важливою.
