[0:20]Юлія Набок-Бабенко, вчителька української мови та літератури Новопечерської школи, аспірантка Київського університету імені Бориса Грінченка.
[0:57]Привіт, любі десятикласники! Рада вітати вас на уроці української мови. Сьогодні ми з вами пригадаємо морфологію, визначимо морфологічну норму, морфологічну помилку і акцентуємо увагу на іменнику як частині мови. Який розділ науки про мову називається морфологія? Морфологія (від грец. morphe - форма, logos - слово, учення) – розділ мовознавства, що вивчає граматичні особливості частин мови. Ви бачите зображення 10 пальців, і недарма. Адже в українській мові 10 частин мови. 6 самостійних, 3 службових і один вигук. Поговоримо більш докладно про самостійні частини мови. Перша частина мови – це іменник. Іменник позначає особу або предмет і відповідає на питання хто? що?
[2:23]Прикметник. Прикметник вказує на ознаку або ж приналежність комусь і відповідає на питання який? чий? Третя частина мови – це числівник. Числівник позначає кількість або ж порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Недаремно четвертою частиною мови є займенник. Адже займенник вказує на предмет та істоту, так само як іменник, позначає ознаку або ж приналежність як прикметник, вказує на кількість як числівник, але не називає їх. І займенник є четвертою частиною мови і відповідає на ті ж самі питання, що іменник, прикметник та числівник. П’ята частина мови – це дієслово. Дієслово означає дію або стан, а також ознаку за дією. Традиційні питання дієслова: що робити, що зробити. Шоста самостійна частина мови – це прислівник. Прислівник позначає ознаку дії, ознаку ознаки, стан предмета і відповідає на питання як? де? куди? коли? звідки? яким чином? яким способом? навіщо? чому? наскільки? і так далі. Службових частин мови лише три. Службові частини мови, на відміну від самостійних, не мають лексичного значення, не відповідають на питання і не є членами речення. Службові частини мови лише для чогось слугують. Скажімо, прийменник слугує для зв’язку слів у реченні або ж у словосполученні. І недарма він так називається прийменник, тобто при іменнику, при займеннику. Сполучник сполучає однорідні члени речення або ж частини складного речення. Частка утворення окремих граматичних форм, надання відтінків значень. Окремою частиною мови є вигук. Вигук виражає почуття, волевиявлення. Ого, ох, алло, гайда, привіт, бувай, до побачення. Це всі ці слова є вигуками. Вивчаючи морфологію, варто звернути увагу на морфологічну норму та морфологічну помилку. Усталені правила вживання роду, числа, відмінка та ін. є морфологічною нормою. Відхилення від цих норм є морфологічною помилкою. Запитання для глядачів. У якому з варіантів допущено морфологічну помилку? А. Далека путь. Б. Зелений тюль. В. Тривалий карантин. Г. Легка нежить.
[6:49]Подумали уважно? І правильна відповідь - Г. Саме у варіанті Г: легка нежить допущено морфологічну помилку, адже іменник нежить в українській мові чоловічого роду. Тому правильно говорити легкий нежить. Найтиповішими морфологічними помилками є такі: перша, уживання одного роду замість іншого. Неправильно казати густа шампунь. Правильно - густий шампунь. Адже іменник шампунь чоловічого роду. Другою морфологічною помилкою є вживання однієї відмінкової форми замість іншої. Неправильно говорити по вулицям, по вікнам. В українській мові закінчення -ам, -ям не вживається в місцевому відмінку. Правильно говорити по вулицях, по вікнах. Третя помилка - відмінювання невідмінюваних слів. Зрозуміло, що якщо слово не відмінюється, то ніяких відмінкових форм не може бути. Неправильно говорити на авті, у метрі. В українській мові ці слова є незмінюваними. Тому правильно: на авто, у метро. Четвертою морфологічною помилкою є порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників. Неправильно говорити більш цікавіший урок. Правильно: більш цікавий. Ми не повинні змішувати дві форми утворення прикметників: просту - цікавіший урок, та складену - більш цікавий урок. Запам'ятайте, що прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння складеної форми утворюється додаванням слів більш-менш, або ж найбільш-найменш до початкової форми прикметника.
[9:43]Тому правильно говорити: більш цікавий, менш корисний, та інші. Неправильно говорити: самий добрий друг. В українській мові слово самий не вживається, хіба що, якщо це займенник. Правильно: найдобріший друг. Вживаємо префікс най замість калькованого самий.
[10:13]П’ятою морфологічною помилкою є вживання закінчень м’якої групи замість твердої. Якщо прикметник твердої групи, тобто його основа закінчується на твердий приголосний, то закінчення буде -ий. Правильно: природний стан, а не природній. Шостою морфологічною помилкою є неправильне утворення форм числівників. Неправильно: семиста, сорокам, чотирмастами.
[10:55]Правильно: семисот, сорока, чотирмастами. Звертаю вашу увагу, що в числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини. І в родовому відмінку буде -сот. Числівники 40, 90, 100 у всіх відмінках, окрім називного, мають закінчення -а. А числівник 4 в орудному відмінку має форму чотирмастами, без вживання м’якого знака. Сьомою морфологічною помилкою є вживання дійсного способу дієслова замість наказового. Неправильно говорити: пішли на вулицю. Правильно: ходімо на вулицю. Ходімо гуляти, ходімо відпочивати. Восьмою морфологічною помилкою є використання частки давай, давайте для творення форми наказового способу. Неправильно: давайте читати чи давайте писати. Правильно говорити: читаймо, пишімо, слухаймо, вивчаймо.
[12:28]І завдання для глядачів. Морфологічну помилку допущено в рядку:
[12:37]А. по підлогах. Б. їхати в авті. В. довга авеню. Г. тривалий кашель. Д. довга путь. Правильною є відповідь Б. Помилку допущено саме в цьому словосполученні. Пам’ятаємо, що авто – незмінюваний іменник. Тому правильно говорити: їхати в авто. Сьогодні ми більш докладно поговоримо про іменник. Іменник – це самостійна частина мови, що позначає особу або предмет і відповідає на питання хто? що? Лексико-граматичні категорії іменника. Іменники є назви істот і назви неістот. Істоти традиційно відповідають на питання хто, неістоти – що. Іменники бувають загальними і власними назвами. Загальні назви ми пишемо з малої літери, а власні – з великої. Однак не завжди легко визначити, чи іменник істота, а чи неістота.
[14:03]Тому що виникають труднощі: хто або що? Запам'ятайте, істотами є: назви людей, тварин (зокрема птахів): хлопець, бабуся, мандрівник, дитя, сова, лев, ведмідь, Мурчик; назви міфологічних істот: лісовик, домовик, мавка, русалка, відьма; назви шахових фігур і карт: валет, туз, пішак, ферзь. Неістотами слід вважати: назви предметів, явищ, конкретних й абстрактних понять: хустка, зірка, магазин, біологія; назви сукупності людей чи тварин: табун, гурт, рій, сотня, армія; назви мікроорганізмів: бактерія, вірус.
[15:10]Граматичні категорії. Рід іменника, він може бути чоловічий, жіночий, середній, спільний. Число: однина, множина. І відмінок. Іменник має сім відмінків. Пригадаємо їхні питання: називний відповідає на питання хто або що? Родовий: кого, чого? Давальний: кому, чому? Знахідний: кого, що? Орудний: ким, чим? Місцевий: на кому, на чому?
[15:54]І ще в нас є сьомий – це кличний відмінок, який відповідає на ті ж питання, що й називний. І лише іменник має кличний відмінок.
[16:07]Називний відмінок – це прямий, а всі інші відмінки є непрямими. Рід іменника. Іменник має форму чоловічого роду, якщо можна підставити займенник цей. Так найлегше визначити. Цей чоловік, цей дім, цей ніс. Якщо ж можна підставити слово ця, то це іменник жіночого роду. Ця жінка, ця хата, ця рука. В іменниках середнього роду можна підставити це: це тіло, це весло, це сонце. І спільний рід визначається залежно від контексту. Цей плакса, а може бути ця плакса. Про роди іменників, а також труднощі щодо його визначення в певних словах поговоримо на наступному нашому уроці. Число іменника. Більшість іменників мають форми як однини, так і множини.
[17:25]Як правило, це ті іменники, які ми можемо полічити. Однак, є іменники, що вживаються лише у формі однини, або ж лише у формі множини. Лише в однині вживаються збірні іменники: дрібнота, дітвора, коріння, студентство; назви абстрактних понять: патріотизм, завзяття, запал; назви речовин: бензин, молоко; власні назви: Україна, Чигирин. Лише в множині вживаються назви сукупностей людей, істот, предметів: фінанси, гроші, солодощі; назви відрізків часу, повторюваних дій, обрядів, ігор: посиденьки, входини, заручини, шахи, дебати, піжмурки; назви речовин: дріжджі, вершки, макарони, парфуми; власні назви: Карпати, Чернівці, Альпи, Суми, Афіни; і назви предметів парної чи симетричної будови: окуляри, ковзани, граблі, ножиці. Синтаксична роль. Іменник може бути будь-яким членом речення.
[19:00]Розгляньмо на прикладах. В ролі підмета іменник вживається найчастіше: успішний учень багато працює. В ролі присудка: Іван Іваненко – успішний учень. Тобто є успішний учень.
[19:31]В ролі додатка: я знаю успішних учнів. Я знаю кого? учнів. В ролі означення: учні пишуть есе у зошиті в клітинку. У зошиті, якому? в клітинку. В ролі обставини: успішні учні навчаються в школі та вдома. Навчаються де? в школі та вдома теж обставина.
[20:14]Домашнє завдання. Прослухайте ваші улюблені сучасні пісні (не менше трьох), випишіть з них іменники, визначте в кожному: істота/неістота; власна/загальна назва; рід; число; відмінок. Лунає дзвінок. Отже, настав час прощатися. До нових зустрічей!
